|
|
|
Почуття людини — це ставлення її до світу, до того, що вона ро-бить, що з нею відбувається в її безпосередньому переживанні. Вони відрізняються відносною стійкістю і постійністю.
Почуття — могутня сила особистості. Той, хто любить чи нена-видить, не знає перешкод; він добивається мети навіть у тих випад-ках, коли потрібно подолати величезні труднощі.
Виокремлюють моральні, інтелектуальні, естетичні й практичні почуття.
Моральні (етичні) почуття виражають ставлення людини до інших людей, до Батьківщини, до сім’ї, до самої себе. До них належать: гу-манізм, патріотизм, честь, достоїнство, совість, сором та ін. Різнома-нітність моральних почуттів відображає різноманітність людських стосунків. Наскільки в етичних почуттях закладені моральні норми, настільки вони регулюють поведінку людини.
До сфери почуттів відносять почуття довіри і прихильності до лю-дей, почуття товариськості й дружби.
Особливе почуття, яке виникає у людини і між людьми, — любов, яку Б. Шоу визначив як величезне перебільшення відмінностей між однією людиною і всіма іншими1. Любов породжує дуже великий спектр переживань — від блаженства і захоплення до горя, прини-ження, ревнощів, відчаю і ненависті.
Інтелектуальні почуття виражають і відображають ставлення осо-бистості до процесу пізнання. Приклади інтелектуальних почуттів: до-питливість, подив, радість відкриття нового та ін. Предметом інтелек-туальних почуттів є як сам процес пізнання, так і його результат.
Інтелектуальні почуття — могутній стимул пізнання, навчання, наукової творчості. З повсякденної практики відомо, що учні (студе-нти), які втратили внаслідок тих чи інших причин цікавість до пред-мета, починають гірше вчитися, проявляють меншу здатність оволо-діння знаннями. І навпаки, любов до знань, радість відкриття нового веде до піднесення всіх інтелектуальних сил особистості; людина при цьому легко засвоює навчальний матеріал і творчо мислить.
Естетичні почуття виникають у людини у зв’язку із задоволенням чи незадоволенням її естетичних потреб. У них відображаються і ви-ражаються ставлення суб’єкта до різних факторів життя, іншої лю-дини, картин природи, творів мистецтва (почуття насолоди і захоп-лення, презирства і огиди, трагічного і комічного і т. д.).
|
|
|
:
: