|
|
|
Діалогічна мова має місце в бесіді. Наявність контакту зі співроз-мовником допомагає випустити окремі моменти в мові. Вираз облич-чя, очей, інтонація, жести, паузи, наголоси — все це дозволяє розумі-ти один одного з півслова. Але в деяких випадках потрібне повне і точне оформлення діалогічної мови: коли ведеться допит потерпіло-го, свідків, підозрюваного, обвинуваченого, коли відбувається слу-хання справи в суді і т. п. У цих випадках потрібні закінчені речення, більш повне досягнення змістовності і виразності мови.
Монологічна мова — виступ однієї людини (лекція юриста в шко-лі чи на фірмі, обвинувальний виступ прокурора та ін.). Тут безпосе-редній контакт слабший, важче оцінюється, мало переживається си-туацією (вузькість зворотного зв’язку). Монологічна мова вимагає великих знань, загальної культури, правильної вимови, володіння со-бою, активної передачі інформації, точних описів, визначень, уміло-го оперування порівняннями тощо.
Прояв і використання усної мови (головним чином діалогічної) у повсякденному спілкуванні отримало назву мови спілкування. Вона впливає на взаємини, на формування громадської думки і порівняно вільна у виборі слів, інтонацій.
Письмова мова — передача мовної інформації за допомогою бук-вених позначень, яка дає змогу означати звуки, слова, фрази. Цей вид спілкування найважчий. Для передачі психічного стану, емоцій, ду-мок необхідно якнайповніше, послідовно і зрозуміло викласти відо-мості, факти. Відсутність інтонації потрібно заповнити використан-ням образних виразів, умілим добором розмірів речень, розділовими знаками і т. д. В усній мові можна повторитися, а в письмовій — ні. Майстерності усної мови людина вчиться через письмову, але для цього потрібні і спеціальні усні вправи.
Внутрішня мова вимовляється повільно, не виконує функції спіл-кування, а служить для здійснення процесу образного мислення, є ос-новою формування розумових дій. Нерідко людина промовляє про себе те, що хоче сказати іншим людям.
Розглядаючи мовний процес, не можна не відзначити його нероз-ривний зв’язок з мисленням. У словесно-логічному мисленні мова є єдиною формою, в якій здійснюються розумові акти, вона полягає в установленні зв’язків між значеннями понять, які виражаються слова-ми. Наочно-образне і предметно-дійове мислення також включає зов-нішню чи внутрішню мову — словесне означення виконуваних рухів і їх результатів, словесну характеристику використовуваних образів.
|
|
|
:
: