|
“При розгляді системи юридичної психології необхідно виходити з того, що вона є самостійною галуззю знання, яка знаходиться на стику психології і юриспруденції, і як будь-яка наука повинна мати: методологію, теорію, історію, технологію практичного застосування теоретичного знання, спрямованість практичного застосування цьо-го знання”1.
Враховуючи наведені вимоги до системи юридичної психології і сьогоднішній рівень її розвитку, пропонується такий варіант систе-ми юридичної психології (див. рис. 1).
Щодо особливої частини юридичної психології, то її основні скла-дові вирішують свої специфічні завдання:
1) правова психологія, яка вивчає психологічні особливості відо-браження людиною правових явищ, досліджує психологічні ас-пекти ефективної правотворчості, психологію правової соціалі-зації особистості, психологію індивідуальної і суспільної право-свідомості;
2) кримінальна психологія вивчає психологічні механізми право-порушень і психологію правопорушників, проблеми освіти, структури, функціонування і розпаду злочинних груп;
3) судова психологія розглядає коло психологічних проблем, які стосуються судочинства (психологію суддів, слідчих та інших працівників правоохоронних органів і адвокатури, психологіч-ний зміст їхньої діяльності; психологію звинувачених, підозрю-ваних, потерпілих, свідків; психологічні основи слідчих дій; ме-тодологію і методику судово-психологічної експертизи);
4) виправна (пенітенціарна) психологія досліджує умови і особ-ливості виправлення і перевиховання правопорушників пе-реважно у виправно-трудових закладах (процес адаптації цих осіб до перебування у виправних закладах; їхній психічний стан, викликаний позбавленням волі; формування установки на виправлення; реадаптація звільненого до життя на волі та ін.).
Синтез психології та юридичних наук в юридичній психології по-винен привести до взаємного збагачення і більш успішного розв’я-зання складних і актуальних проблем, пов’язаних із підвищенням ефективності правоохоронної і правозастосовної діяльності.
|
:
: