Розділі
фундаментальну галузь правової системи. Ця наука вивчає вс! основні інститути державного права як з точки зору їх особливого, так і загального з огляду на схожість за змістом окремих інституті в права світової системи. До того ж, у зв'язку зі співвідношенням загального й особливого має визначитися і єдине — окремі інститути національного конституційного права. Наприклад, порівнюючи конституційне право Німеччини та Франції, слід зазначити загальне — належність до романо-германської правової системи, атакож особливеу змісті правових інститутів президентства, у виборчих системах. Певною мірою таке порівняння спричинене умовами розвитку держав і характером формування конституціоналізму як загального наукового напряму.
Перші спроби наукового пояснення питання проте, що має вивчати конституційне право як наука, зробили представники формально-юридичної течії, яка склалася у XX ст. Відомі представники так званої Історичної школи права (Г. Еллінек — у Німеччині, А. Есмен — у Франції, Ф. Кокошкін — у Росії та ін.) стверджували, що конституційне право має бути тільки юридичною наукою, незалежною від будь-якого філософського та соціологічного впливу.
Крайнім виразом юридичного напряму є чиста теорія права Г. Кельзена, за якою безпосередньо ототожнюють державу і право та вважають, що держава — це нешо інше, як система правових норм, і, отже, конституційне право — ядро цієї системи.
На початку XX ст. виник соціологічний напрям, який на перше місце висунув не юридичні поняття, а питання про політичне призначення тих або Інших конституційно-правових інститутів. Представники цієї школи вважають, що держава ~ це, по-перше, орган централізації економічного життя, подруге, — суспільство, де існує поділ на керуючих і керованих, на владних і підвладних. Згодом на основі цього напряму утворилася так збана політична наука, безпосередньо розроблена французькими викладачами конституційного права, яка фактично замінила колишнє державознавство. За своїм обсягом політична наука виходить далеко за традиційні межі державно-правового регулювання, оскільки об'єктом її дослідження є не тільки безпосередньо конституційні інститути, а й профспілки, система лобізму, церква, різні об'єднання, преса тощо. В основу покладено вчення про роль політичних партій у конституційному устрої.
Сучасна наука конституційного права має як політичний харак-
:
: