5
Вступ
Аграрний сектор економіки відіграє найважливішу роль в системі матеріального виробництва, у зміцненні економіки країни, підвищенні життєвого рівня і добробуту населення. Людство існує насамперед тому, що розвиває сільське господарство, основна функція якого – забезпечити людей продуктами харчування, без яких вони не можуть жити, творити і працювати.
Від рівня забезпеченості населення продуктами харчування залежить його здоров’я, продуктивність праці та господарська діяльність. Тому проблем розвитку аграрного сектора економіки і продовольчого забезпечення населення світ приділяє найбільшу увагу.
Аграрний сектор економіки України упродовж минулого століття розвивався в дуже складних економічних умовах. Після так званої жовтневої соціалістичної революції політика комуністичної партії і радянського уряду була скерована на повну націоналізацію землі, майна і приватної власності, ліквідацію поміщицьких, селянських господарств, їх колективізацію, максимальне усуспільнення виробництва і нове закріпачення селянина.
Аграрний сектор економіки, щоправда, став предметом державного управління і планування. Однак часті волюнтарисєтські рішення партії, та уряду часто зводили нанівець усі зусилля господарств, спрямовані на розвиток сільського господарства. Країна постійно відчувала дефіцит продовольства. Селянин, який зазнав найбільшої експлуатації, мав найнижчу зарплату, яка не забезпечувала відтворення робочої сили, він не був зацікавлений у розвитку громадського господарства і стабільного нарощування виробництва продукції землеробства і тваринництва, яке постійно залишалося економічно майже не захищеним. Колгоспники і робітники радгоспів існували лише тому, що змогли реалізувати частину своєї продукції на колгоспному ринку. Введення закупівельних цін, які дещо покривали затрати на виробництво продукції, дозволили, починаючи з другої половини 60-х років, господарювали ефективніше, постійно нарощувати виробництво і поступово переходити від простого до розширеного
:
: