1.4. Абсолютні та відносні величини, їх застосування у правовій статистиці
Програмна анотація
1.4.1. Поняття абсолютних величин та їх види
1.4.2. Відносні величини: види та форми вираження
1.4.1. Поняття абсолютних величин та їх види
У результаті статистичного спостереження, зведення й групуван-ня зібраного статистичного матеріалу одержують різнобічну інфор-мацію про досліджувані явища або процеси.
Підсумкові дані щодо досліджуваної сукупності загалом, її окре-мих груп і підгруп являють собою узагальнені показники. Вони можуть бути абсолютними і відносними.
Ці показники, з одного боку, невід’ємні від методу зведення й гру-пування, а з другого — їх узагальнене значення є початком наступної стадії статистичного дослідження — статистичного аналізу, у якому абсолютні й відносні величини відіграють визначальну роль.
Абсолютні величини — статистичні показники, що виражають розміри, обсяги якісно однорідних суспільних явищ (а в правовій ста-тистиці — соціально-правових або кримінологічних) у властивих їм одиницях виміру. Крім того, вони є числами іменованими, тобто зав-жди мають певні одиниці виміру й розмірність.
Розрізняють два види абсолютних величин: індивідуальні й за-гальні (сумарні).
Індивідуальні абсолютні величини виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності (сума позову, термін покарання або вік злочинця, зарплата окремих працівників). їх отримують без-посередньо у процесі статистичного спостереження і реєструють у формулярах спостереження. Вони служать базою для розрахунку за-гальних абсолютних величин і утворення групувань за кількісними ознаками.
Загальні (сумарні) абсолютні величини виражають розміри, обсяги тієї або іншої ознаки всіх одиниць даної сукупності або окремих груп (число одиниць усієї сукупності або окремих її частин). Вони належать до узагальнених статистичних показників.
:
: