Із табл. 4 видно, що молодь скоює більше злочинів і до того ж тяжких.
У деяких випадках у правовій статистиці аналітичне групування — єдиний метод виявлення наявності або відсутності зв’язку.
Три види групувань тісно пов’язані між собою, доповнюють один одного і часто застосовуються одночасно.
Мета тієї чи іншої аналітичної розробки зумовлює різні варіанти групувань показників, що характеризують ті чи інші правопорушення. Так, відповідно до методичних рекомендацій “Статистичний ана-ліз показників моральної статистики, що характеризують злочинність” Держкомстат України у кримінальній статистиці використовує групування за юридичними та соціально-демографічними ознаками. В основі групувань кримінальної статистики повинна лежати найповніша і всебічна характеристика злочинності, особистостей злочинців у розподілі за причинами, що спонукають до скоєння злочинів.
Групування злочинів за їх видами дає змогу встановити структуру судимості та злочинності за об’єктами посягань, виявити ступінь поширеності видів злочинів, частку кожного в загальній їх кількості, проаналізувати за ступенем тяжкості. Перелік останніх наведений у Кримінальному кодексі України.
Окремо у статистиці виділяють класифікації. Класифікація — це фундаментальне, стійке групування статистичної сукупності на певні класи, розряди, категорії за атрибутивною ознакою. Вони розробля-ються на тривалий час і мають фундаментальне значення (класифіка-ція галузей економіки, КВД, товарів, професій та ін.). Злочини класифікуються: • за об’єктом протиправного замаху — державні; проти життя, здоров’я, свободи та особистої гідності; проти власності; господарсь-кі; посадові та ін. згідно з назвами глав Особливої частини Кри-мінального кодексу;
24
:
: