дефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132 КК) тощо.
У ряді випадків сам закон підкреслює, що злочин — це низка актів: катування (ст. 127 КК), зґвалтування (ст. 152 КК), зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК), випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 КК) тощо.
Поняття дії охоплює не тільки суспільно небезпечну активну поведінку самого суб’єкта, а й природні процеси і сили, знаряддя та технічні засоби, поведінку тварин, а також інших осіб, які використовуються злочинцем при так званому опосередкованому посяганні на об’єкт.
Бездіяльність — це пасивна поведінка суб’єкта злочину, тобто не вчинення дій, які особа повинна була і могла вчинити.
Бездіяльність, як і дія, об’єктивно здатна здійснювати вплив і викликати зміни у зовнішньому світі, в тому числі й такі, що розглядаються законом як злочин. Отже, за своїми юридичними властивостями у кримінальному праві бездіяльність тотожна дії.
Умови відповідальності, які встановлює закон за злочинну дію і бездіяльність, дещо різні. Для вчинення злочину шляхом дії достатньо, щоб ця дія була передбачена у нормі закону про кримінальну відповідальність.
Що до бездіяльності, то для настання кримінальної відповідальності за неї має бути доведено, що:
по-перше, на особу був покладений обов’язок діяти при конкретних обставинах саме так, а не інакше (так звана належність до дії). Він повинен бути обов’язково юридично закріплений. Цей обов’язок може випливати:
1) з вимог закону. Так, згідно зі ст. 65 Конституції громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Таким законом є Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 25 березня 1992 р. в редакції від 18 червня 1999 р. Ухилення від призову осіб, які згідно з цим Законом повинні проходити строкову військову службу, передбачає кримінальну відповідальність за ст. 335 КК;
2) з вимог підзаконних актів: указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, які
84
:
: