|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ст. 357 КК; викрадення документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, за певних умов кваліфікується за ст. 111 або ст. 114 КК.
Предмет злочину необхідно відрізняти від знарядь та засобів вчинення злочину як ознак об’єктивної сторони складу злочину. Предмет виступає як “пасивна” річ, через яку здійснюється злочинний вплив на об’єкт, знаряддя і засоби — це “активні” речі, за допомогою яких вчиняється злочин. Одна і та ж сама річ може виступати або в першій або в другій якості. Скажімо, викрадений пістолет є предметом злочину, пістолет, за допомогою якого вчинено розбійний напад, є знаряддям злочинного діяння. Автомашина, якою винний заволодів незаконно, буде предметом злочину, автомашина, яку використано для наїзду на людину і, отже, її вбивство, є засобом вчинення злочину.
|
|
|
|
|
|
|
|
5.4. Потерпілий від злочину
Потерпілий не є предметом злочину. Як ми зауважували, він є суб’єктом суспільних відносин.
Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ч. 1 ст. 49 КПК). В ряді випадків особа потерпілого відіграє вирішальну роль у кримінально-правовій оцінці діяння, а отже, у його правильній кваліфікації.
Питання, пов’язані з особою потерпілого, досліджуються кількома науками: наукою кримінально-процесуального права, криміналістикою, кримінологією. Ці науки створили у своїх системах розділи, які звуться “віктимологія”, тобто вчення про жертву (від лат. оісіітац- жертва + logos¥- вчення).
Віктимологічний аспект притаманний і кримінальному праву. Він покликаний сприяти такій побудові певних кримінально-правових норм і практиці їх застосування, які б, по-перше, повною мірою забезпечували охорону прав потерпілого із врахуванням всіх особливостей його особистості, а, по-друге, всебічно враховували особу й негативні аспекти поведінки потерпілого перед вчиненням злочину і під час його вчинення.
Це повинно забезпечити правильну кваліфікацію діяння, призначення винному справедливого покарання за вчинений зло-
76
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
:
: