редній об’єкт) і на власність (додатковий безпосередній об’єкт). Це посягання матеріалізується шляхом незаконного заволодін-ня предметом злочину - вогнепальною зброєю.
Предмет злочину тому й зветься так, що саме його наявність при конкретних діях особи визначає їх як самостійний злочин. Законодавець у відповідних нормах або чітко вказує на характер предмета (ст. 265 КК - Незаконне поводження з радіоактив-нимиуматеріалами), або дає його загальні риси, які деталізуються шляхом тлумачення (ст. 179 КК - Незаконне утримання, осквернення або знищення релігійнихцсвятинь).
На відміну від об’єкта, предмет мають не всі злочини, і такі діяння звуться безпредметними. Скажімо, ст. 180 КК - Перешкоджання здійсненню релігійного обряду. Але там, де предмет злочину зафіксований в законі або випливає з його формулювання, він має бути обов’язково встановлений. Таким чином, предмет злочину є факультативною ознакою злочину, яка належить до його елементу - об’єкта.
Зауважимо, що суспільний розвиток людства примушує розсувати рамки поняття предмета злочину як речі матеріального світу. Можна погодитися з висловленими в літературі думками про те, що електроенергія повинна розглядатись як предмет злочину при її викраденні й контрабанді. Те ж саме можна сказати і відносно комп’ютерної інформації.
На відміну, знову ж таки, від об’єкта злочину, якому завжди завдається шкода, предметові завдання шкоди не є обов’язковим. Скажімо, викрадення чужого майна не пов’язане із завданням йому шкоди (ст. 185 КК), тоді як умисне або необережне знищення або пошкодження чужого майна (ст. 194, 196 КК) не може бути здійснене без нанесення фізичної шкоди предметові злочину.
Чітке встановлення й ідентифікація предмета злочину, зафіксованого в законі, із предметами, наявними у конкретній справі, має вирішальне значення для правильної кваліфікації діяння.
Так, незаконне виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів кваліфікується за ст. 307, 309 КК, незаконне виробництво прекурсорів - за ст. 311 КК, а отруйних і сильнодіючих речовин - за ст. 321 КК.
Викрадення офіційного документа кваліфікується за ч. 1 ст. 357 КК; якщо ж цей документ особливо важливий - за ч. 2