Отже, загальне вчення про склад злочину має велике значення як для визначення окремих складів, так і для правильного застосування закону про кримінальну відповідальність у процесі правозастосовчої діяльності (як ми побачимо далі, в деяких випадках одне діяння відрізняється від іншого лише за однією ознакою у складі злочину).
Зауважимо, що склад злочину наявний не тільки в закінченому злочині, але й у злочині незакінченому (готуванні до злочину — крім готування до злочинів невеликої тяжкості, у замаху на злочин), а також не тільки у діянні виконавця злочину, але й у його співучасників (організатора, підбурювача, пособника).
Законодавець не дає визначення поняттю “склад злочину”, але використовує його в нормах закону: ч. 1 ст. 2 та ч. 2 ст. 17 КК, п. 2 ч. 1 ст. 6 та ч. 4 ст. 327 КПК тощо.
Склад злочину визначається як сукупність встановлених у кримінальному законодавстві об’єктивних та суб’єктивних правових ознак, які характеризують певне суспільно небезпечне діяння як злочин. Ці ознаки є типовими й необхідними для конкретних видів злочину. Саме наявність їх “набору” свідчить про вчинення певного злочину, наприклад, саме вбивства, крадіжки, службового підроблення тощо.
Звичайно, кожний випадок вчинення злочину має свої особливості й нюанси, які стосуються як самого діяння, так і особи, що його вчинила, але перебувають за межами складу злочину. Вони можуть мати значення обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання (ст. 66, 67 КК), і враховуватися тільки при призначенні покарання.
У теорії кримінального права виділяють загальне поняття складу злочину (наукова абстракція, яка узагальнює й розкриває зміст загальних ознак, які утворюють склад злочину), склад окремих груп злочинів, об’єднаних родовим об’єктом посягання (склади злочинів проти життя і здоров’я особи, проти власності, правосуддя тощо; вони покликані віднайти те спільне і те різне, що характеризує ці злочини) і склади конкретних злочинів (залишення в небезпеці, забруднення або псування земель тощо), які зафіксовані в конкретних нормах Особливої частини КК і саме наявність їх у діянні особи є підставою для її притягнення до кримінальної відповідальності.
60
:
: