Найбільш поширеною позицією в теорії є та, згідно з якою кримінальні правовідносини виникають у зв’язку з юридичним фактом — вчиненням злочину.
Саме відтоді виникають права й обов’язки суб’єктів цього правовідношення, які були викладені вище.
І навіть якщо злочин не є очевидним стосовно особи, яка його вчинила, кримінально-правові відносини існують, бо вчинення злочину і є той юридичний факт, який породжує обов’язок того, хто цей злочин вчинив, нести відповідальність перед державою за вчинене, і обов’язок відповідних державних органів примусити його до відбуття призначеного за цей злочин покарання при дотриманні всіх норм матеріального й процесуального права. Що ж до реалізації цих прав і обов’язків, то вона здійснюється з моменту вступу в силу обвинувального вироку.
Кримінальні правовідносини припиняються з моменту закінчення перебування особи у стані судимості.
Можна сказати, що вони проходять ряд етапів, які співвідносяться з кримінально-процесуальною та кримінально-виконавчою діяльністю: 1) виникнення в момент вчинення злочину і до винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченої (або складання протоколу органом дізнання у справах, де передбачена протокольна форма досудової підготовки матеріалів); 2) від початку перебування особи у стані обвинуваченого до закінчення досудового слідства і складання обвинувального висновку слідчим; 3) від отриманням прокурором кримінальної справи до направлення її до суду; 4) від попереднього розгляду справи суддею до винесення обвинувального вироку і вступу його в законну силу; 5) термін відбування покарання (або строк до моменту виконання нестрокового покарання: штрафу тощо); 6) період перебування у стані судимості до її зняття або погашення.
Звичайно, це “повний” варіант перебігу кримінально-правових відносин. Згідно з чинним законодавством вони можуть бути припинені у зв’язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, застосуванням до неї примусових заходів виховного характеру, звільненням від покарання або відбування покарання тощо.
:
: