по-п’яте, кримінальна відповідальність є обов’язок особи, що вчинила злочин, відповісти за своє діяння, перетерпіти передбачені законом і конкретизовані у вироку суду обмеження своїх прав і свобод, якщо вони будуть на цю особу покладені.
Отже, кримінальна відповідальність — це обов’язок особи, яка вчинила злочин, нести відповідальність за це перед державою і перетерпіти передбачені законом і конкретизовані у вироку суду обмеження своїх прав і свобод, якщо вони будуть на цю особу покладені.
Кримінальна відповідальність здійснюється в межах кримінально-правових відносин, через які вона реалізується. Елементом цих правовідносин є:
1) юридичний факт, з яким пов’язане виникнення правовідносин, — діяння, передбачене нормою КК;
2) суб’єкти правовідносин: з одного боку, — це особа, що вчинила злочин, з другого — держава в особі уповноважених на те органів: дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду й органів, які виконують покарання.
3) зміст прав і обов’язків суб’єктів правовідносин: у особи, що вчинила злочин, — обов’язок нести відповідальність у вигляді зазначених у вироку обмежень прав і свобод та право — щоб ці обмеження мали виключно справедливий характер, базувалися тільки на законі. Зі свого боку, органи, які репрезентують державу в цьому правовідношенні, мають право застосовувати до особи, яка вчинила злочин, передбачені законом заходи державного примусу, але їх обов’язок — суворо дотримуватися вимог закону на всіх стадіях розгляду справи.
Об’єктом правовідносин виступають свободи і права (особисті й майнові) особи, яка вчинила злочин, і які мають бути обмежені в рамках санкції статті, за якою вона засуджується, що й буде визначено у судовому вироку.
Кримінально-правові відносини взаємодіють з паралельно існуючими з приводу вчинення злочину кримінально-процесуальними і кримінально-виконавчими правовідносинами. Як бачимо, вчинення злочину породжує комплекс правовідносин. Всі вони тісно пов’язані одне з одним.
Коли виникають кримінальні правовідносини і коли вони припиняються?
55
:
: