ньої, об’єктивної інтерпретації змісту правової норми, так би мовити, “для інших”. Тобто до тлумачення-роз’яснення, інтерпретації (від лат. intepretatio - роз’яснення сенсу чогось).
Залежно від суб’єкта тлумачення воно може набирати різного правового значення: бутицавтентичним,цлегальним,цсудо-вимціцдоктринальним.
Залежно від суб’єкта тлумачення воно може бути офіційним (тобто таким, що дається суб’єктом, уповноваженим на це законом) і неофіційним (що дається приватним суб’єктом).
Тлумачення, яке дає визначення дії кримінально-правової норми взагалі до всіх випадків, є нормативним, тлумачення норми стосовно конкретного юридичного факту (злочину) - казуальним (лат. casus - випадок).
Розглянемо види тлумачення за суб’єктами.
Автентичне (від грец. authentikosu— такий, що походить з першоджерела) - це тлумачення, яке дає сам законодавець, в нашому випадку - Верховна Рада. Вона не наділена правом видавати окремі нормативні акти, що тлумачать закони, але може тлумачити зміст закону безпосередньо в його тексті. Так, КК України має в значній кількості статей примітки, що тлумачать ті чи інші положення, які містяться в цих або в інших статтях КК.
Наприклад, у примітці 1 до ст. 185 КК (Крадіжка) розкривається зміст поняття повторності злочинів, передбачене у ст. 185, 186, 189-191. У примітці 1 до ст. 364 КК дається тлумачення поняття службової особи, яке є обов’язковим для всіх випадків застосування статей, де суб’єктом є службові особи.
Примітки до статей КК є їх невід’ємною складовою частиною.
Легальне (від лат. - Lexu— закон, Legalisu— законний) -це таке тлумачення, яке дається державним органом, спеціально на те уповноваженим. Таке тлумачення є обов’язковим для застосування всіма правозастосовчими інстанціями.
Таким є тлумачення, яке дає Конституційний Суд України у своїх рішеннях.
Згідно зі ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
:
: