|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
б) невизначена — строки покарання не визначаються. Наприклад, “Керівні начала з кримінального права” 1919 р. як одне з покарань називали позбавлення волі на невизна-чений строк;
в) абсолютно визначена — встановлювала один вид і один розмір покарання. Наприклад, за військове шпигунство КК 1927 р. встановлював один вид покарання — найвищу міру соціального захисту (смертну кару);
г) відсильна — відсилала до санкції іншої статті КК, де визначався вид і розмір покарання для певних видів злочинів. Наприклад, санкції статей 92 (Злочини проти державної або громадської власності інших соціалістичних країн) та 146 (Злочини проти власності об’єднань, що не є соціалістичними організаціями) КК 1960 р. відсилали до санкцій відповідних статей глави II (Злочини проти соціалістичної власності) та глави V (Злочини проти особистої власності громадян).
|
|
|
|
|
|
|
|
2.3. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
Вельми важливим для вирішення питання про відповідальність конкретної особи за конкретне діяння є встановлення того, який закон діяв на момент вчинення нею злочину.
Загальне положення з цього приводу сформульоване в ч. 2 ст. 4 КК: Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.
Очевидно, що закон про кримінальну відповідальність не вічний, як і будь-який інший закон. Він діє певний строк і у якийсь момент припиняє своє існування.
У зв’язку з цим треба прояснити такі питання: 1) момент набрання законом про кримінальну відповідальність чинності; 2) момент втрати чинності законом поро кримінальну відповідальність; 3) зворотна дія закону про кримінальну відповідальність.
Момент набрання законом чинності - це початок життя закону, коли він починає діяти, набирає юридичної сили.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
:
: