ної частини КК, в якій встановлено мінімальний розмір цього виду покарання.
Наприклад, незаконна лікувальна діяльність (ст. 138 КК) карається виправними роботами на строк до двох років (їх мінімальний строк згідно зі ст. 57 КК — шість місяців), або обмеженням волі на строк до трьох років (його мінімальний строк згідно зі ст. 61 КК — 1 рік), або позбавленням волі на строк до трьох років (його мінімальний строк згідно зі ст. 63 КК — 1 рік).
Альтернативні санкції містять у собі два або більше основних видів покарання, з яких суд має обрати лише один. Таких санкцій абсолютна більшість і саме вони надають суду найширші можливості для індивідуалізації покарання.
Приклад альтеративної санкції наведено вище. Як бачимо, така санкція складається з декількох відносно-визначених видів покарання. У випадках умисного вбивства при обтяжуючих обставинах альтернативна санкція може складатися з відносно-визначеного покарання й абсолютно-визначеного. Наприклад, умисне вбивство за обтяжуючих обставин карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі (ч. 2 ст. 115 КК).
Кумулятивна санкція передбачає наявність як основного, так і додаткового виду покарання (останній може бути як обов’язковим, так і факультативним).
Наприклад, шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна (ч. 4 ст. 190 КК).
Незаконна приватизація державного, комунального майна за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 233 КК) карається позбавленням волі від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Теорії та законодавству минулих років відомі такі санкції, як:
а) санкція, в якій вказано два абсолютно визначених види покарання. Наприклад, у статтях 257 та 258 КК 1960 р. “самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю” та “добровільна здача в полон” каралися смертною карою або позбавленням волі строком на п’ятнадцять років;
22
:
: