На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінка 8
 
Невинне заподіяння шкоди, якою б вона тяжкою не була, не тягне кримінальної відповідальності. Принцип наявності вини визначається формулою: “Nullumцcrimen,nullaуpoenaщineцculpa ” (Нема злочину, нема покарання при відсутності вини).
Принцип справедливості (індивідуалізації) покарання по­лягає в тому, що покарання, яке призначається злочинцеві, по­винно максимально відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, особливостям особи винного та обставинам, що пом’як­шують та обтяжують покарання (ст. 65-67 КК). Для втілення цього принципу в життя санкції статей Особливої частини КК мають відносно-визначений і в абсолютній більшості - аль­тернативний характер. Ще більш широкі межі індивідуалізації покарання встановлені у ст. 69 КК, яка передбачає можливість призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено зако­ном та нормами, які дозволяють за певних обставин звільнити винного від покарання.
Розглядуваний принцип охоплює також конституційне поло­ження про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юри­дичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопо­рушення (ч. 1 ст. 61). У КК воно інтерпретоване у ч. 3 ст. 2: Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідаль­ності за той самий злочин більше одного разу (Nemo¥debet¥bis puniriцproцunoцdelicto).
Принцип гуманізму випливає зі ст. 3 Конституції, яка прого­лошує людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою цінністю. Правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина є одним із найважливіших завдань кримінального права (ст. 1 КК).
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюд­ському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ст. 28 Конституції). Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч. 3 ст. 50 КК).
Призначаючи покарання, суд має виходити з того, що його вид і розмір повинні бути мінімально достатні для досягнення мети покарання. Принципу гуманізму відповідають також інститути звільнення від кримінальної відповідальності й покарання, що особливо характерно для неповнолітніх злочинців тощо.
8

Реклама
 

тИЦ и PR