• Бланкетна диспозиція містить правила поведінки в най-загальнішій формі, відсилаючи суб’єкта реалізації до інших правових норм.
Санкція — це частина правової норми, яка передбачає певні небажані наслідки матеріального, фізичного, психічного та подібного характеру, які настають для особи, що порушила диспозицію цієї норми. Санкції юридичних норм розрізняються насамперед за галузевою ознакою (кримінально-правові, адміністративно-правові, дисциплінарні, цивільно-правові та ін.), характером несприятливих для порушника наслідків санкції (правовідновлювальні та каральні) і ступенем визначеності (абсолютно визначені, відносно визначені, альтернативні).
• Абсолютно визначені санкції точно вказують міру покарання, що повинна бути застосована в разі порушення певної норми.
• Відносно визначені санкції встановлюють нижню і верхню або тільки верхню межу заходу державного впливу на правопорушника.
• Альтернативні санкції надають можливість вибрати з кількох можливих варіантів заходу державного впливу один, що найбільшою мірою відповідає конкретним обставинам вчиненого правопорушення.
Установчі норми права — це вихідні (відправні) норми права, що визначають основи правового регулювання суспільних відносин, його цілі, принципи, межі й напрями. До таких правових норм належать норми-начала, що конституційно закріплюють основи економіки і політики, громадянського суспільства і державного ладу, права і свободи громадян; норми-принципи, що виражають принципи права; визначально-установчі норми, що формулюють цілі й завдання галузей права і правових інститутів. Установчі норми є еталонами, що дають змогу цілі й засоби правового регулювання привести у відповідність до об’єктивних закономірностей суспільного розвитку.
Регулятивні норми права безпосередньо спрямовані на регулювання суспільних відносин через надання прав і покладання обов’язків на їх учасників. Розрізняють три основних види регулятивних норм: уповноважнювальні, зобов’язальні та заборонні.
:
: