носин за допомогою закріплення прав і обов’язків їх учасників та забезпечене можливістю застосування державного примусу.
Структура правової норми — це внутрішня будова, ідеальна логічна конструкція правової норми, що характеризується єдністю і взаємозв’язком трьох складових: гіпотези, диспозиції і санкції.
Гіпотеза — це частина правової норми, яка вказує на конкретні життєві обставини (умови), за наявності або відсутності яких реалізується ця норма.
• Проста гіпотеза припускає одну умову, через яку реалізується юридична норма.
• Складна гіпотеза пов’язує дію норми з наявністю двох або більше умов.
• Альтернативна гіпотеза передбачає наявність двох або більше умов здійснення правової норми, але для вступу норми права в дію достатньо однієї з перелічених у ній фактичних обставин.
• Абстрактна гіпотеза вказує на умови дії норми, акцентує увагу на їх загальних, родових ознаках.
• Казуальна гіпотеза пов’язує реалізацію юридичної норми з окремими суворо визначеними випадками, які важко або неможливо відобразити за допомогою абстрактної гіпотези.
Диспозиція — це основний елемент правової норми, що містить певне правило поведінки, за яким повинні діяти учасники правових відносини.
• Уповноважнювальні диспозиції надають суб’єктам право здійснювати передбачені в них позитивні дії, визначають певний варіант їх можливої поведінки.
• Зобов’язальні диспозиції покладають на суб’єктів обов’язок здійснення визначених у нормі позитивних дій.
• Заборонні диспозиції містять заборону здійснення визначених у нормі протиправних дій (чи бездіяльності).
• Пряма диспозиція прямо вказує на права й обов’язки суб’єктів.
• Альтернативна диспозиція дає можливість учасникам правових відносин варіювати свою поведінку в межах, встановлених нормою.
86
:
: