Способи правового регулювання — це конкретні прийоми регулювання суспільних відносин, які визначаються характером припису, зафіксованого в нормі права, і засобами впливу на поведінку осіб. У теорії права розрізняють три основні способи правового регулювання: уповноваження, зобов’язання і заборона.
• Уповноваження — це спосіб правового регулювання, який передбачає надання суб’єкту права здійснювати певні дії.
• Зобов’язання — це спосіб правового регулювання, який передбачає обов’язок суб’єкта виконувати певні активні дії.
• Заборона — це спосіб правового регулювання, який передбачає обов’язок утримуватись від заборонених дій.
Тип правового регулювання — це загальна спрямованість впливу права на суспільні відносини, яка залежить від того, що покладено в основу регулювання — дозвіл чи заборону. Розрізняють два типи правового регулювання — загальний дозвіл і спеціальний дозвіл.
• Загальний дозвіл — це тип правового регулювання, який здійснюється за формулою “дозволено все, що прямо не заборонено законом”. Цьому типу правового регулювання притаманна наявність чітко сформульованих заборон, яких зазвичай небагато, а обсяг дозволеного не визначений. Цей тип правового регулювання сприяє або принаймні не заважає вияву ініціативності й активності.
• Спеціальний дозвіл — це тип правового регулювання, якому притаманна формула “дозволено лише те, що прямо визначено законом” або “заборонено все, крім того, що прямо визначено законом”. Це означає, що учасник правових відносин може виконувати лише ті дії, що прямо дозволені законом, а всі інші дії заборонені. Формулюється конкретне звільнення від заборони, тобто робиться виняток із загальної заборони.
Якщо за першою формулою особа має можливість вибору з усіх дозволених законом видів поведінки, то за другою формулою правове регулювання здійснюється з метою чіткого впорядкування суспільних відносин, в яких реалізуються за-83
:
: