поступається власними інтересами для задоволення інтересів інших учасників; потребують дотримання певних правил поведінки, обов’язковість яких підкріплена силою держави.
Методи правового регулювання — це засоби і прийоми, за допомогою яких здійснюється правове регулювання. Розрізняють два основні методи правового регулювання: автономний та імперативний.
• Автономний метод побудований на координації взаємних інтересів сторін і застосовується для регулювання відносин рівноправних суб’єктів, які задовольняють власні потреби, вступаючи в ці відносини добровільно за взаємною згодою. Цей метод застосовується переважно у приватноправових галузях (цивільне і сімейне право).
• Імперативний метод застосовується для регулювання відносин субординації між суб’єктами, один з яких наділений державно-владними повноваженнями, а інший повинен підпорядковуватись його розпорядженням, в яких пріоритет надається загальносоціальному публічному інтересу. Цей метод використовується переважно в публічно-правових галузях (конституційне, адміністративне, кримінальне право) і в разі застосування юридичної відповідальності.
• До неосновних методів правового регулювання належать заохочувальний, рекомендаційний, переконання і примусу, дозволу, зобов’язання і заборони. За їх розмаїтості й відносній самостійності зазначені методи тісно взаємозалежні і, як правило, використовуються в поєднанні. Так, в адміністративному і конституційному праві діє метод субординації і владного наказу. Методи заохочення властиві трудовому праву, де діють різні преміальні системи, спрямовані на стимулювання інтересу до підвищення продуктивності праці, кваліфікації тощо. Метод автономії і рівності сторін типовий для процесуальних галузей права, де позивач, відповідач й усі інші учасники судового процесу перебувають в однаковому процесуальному становищі. Рівністю суб’єктів вирізняються також цивільні відносини. У сільськогосподарському праві застосовують метод рекомендацій.
82
:
: