• Нормативність права виявляється в тому, що права й обов’язки суб’єктів чітко визначені правовими нормами. Право за допомогою юридичних норм несе кожному громадянину і організації інформацію про те, які дії можливі, заборонені або необхідні.
• Формальна визначеність права означає, що норми права офіційно закріплюються в законах та інших нормативних актах, підлягають однаковому тлумаченню і реалізації.
• Загальнообов’язковість права виявляється в тому, що всі громадяни, їх об’єднання, посадові та службові особи органів державної влади і місцевого самоврядування, держава загалом повинні обов’язково виконувати вимоги норм права.
• Забезпеченість можливістю державного примусу означає, що в разі порушення правових норм держава неминуче застосує до правопорушника примусові санкції.
• Свідомо-вольовий характер права виявляється в тому, що воно регулює лише таку поведінку суб’єктів, яку вони здатні усвідомлювати, реалізуючи при цьому власне волевиявлення.
• Системність права означає, що воно є складним системним утворенням. Норми права — це не проста сукупність, сума, а система, якій притаманні внутрішня узгодженість, упорядкованість, взаємозв’язки елементів.
• Універсальність права виявляється в тому, що воно здатне регулювати різні за природою суспільні відносини, є універсальним суспільним регулятором.
Принципи права — це основні керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві, виражають закономірності права як найзагальніші норми, що діють в усіх сферах правового регулювання і поширюються на всіх суб’єктів. Ці норми або прямо сформульовані в законі, або випливають із загального змісту законодавства. Принципи права поділяються на соціально-правові (загальносоціальні) та спеціально-правові (спеціально-юридичні).
Соціально-правові принципи права — це такі, що відображають систему цінностей, властивих суспільству загалом: до-78
:
: