Соціологічна теорія права — це напрям праворозуміння, що розглядає як основу права реальні суспільні відносини, інтенсивний розвиток яких зумовлює необхідність пристосовувати право до життєвих потреб конкретних індивідів через процес правозастосування.
Марксистська теорія права — це напрям праворозуміння, що ґрунтується на матеріалістичній філософії і розглядає класове за сутністю право як частину надбудови над економічним базисом суспільства.
Інтегративний підхід до права — це напрям праворозумін-ня, який враховує всі аспекти права, зокрема природно-правовий, психологічний, соціологічний, але ґрунтується на норма-тивістському підході.
Широкий підхід до права — це напрям праворозуміння, що базується на ідеї розчинення права в інших правових явищах — правовідносинах, правосвідомості, правозастосовних актах, суб’єктивних правах.
Сутність права — це найважливіша внутрішня стійка основа права, що відображає його природу і призначення в суспільстві. Право має регулятивну природу; суспільне призначення права — регулювати (впорядковувати) суспільні відносини. Право має загальносоціальну сутність, обстоює інтереси суспільства загалом, забезпечує організованість, впорядкованість, стабільність і розвиток соціальних зв’язків на основі узгодження різних соціальних інтересів. Отже, право має регулятивну загальносоціальну сутність.
Право — це зумовлена рівнем розвитку суспільства загальнообов’язкова формально визначена в офіційних джерелах система регулювання суспільних відносин, встановлена і забезпечена державою.
Ознаки права — це найсуттєвіші характеристики права, що вирізняють його серед інших засобів регулювання суспільних відносин. До ознак права належать нормативність, загальнообов’язковість, формальна визначеність, забезпеченість можливістю державного примусу, свідомо-вольовий характер, системність і універсальність.
:
: