Виникнення права — це процес переходу від мононорм первісного суспільства до нових, ефективніших засобів регулювання суспільних відносин, об’єктивно зумовлений появою відтво-рювальної економіки, змінами в системі суспільних відносин, необхідністю забезпечення еквівалентного обміну між товаровиробниками і узгодження суспільних інтересів в умовах соціальної диференціації.
Праворозуміння — це процес і результат розумової діяльності людини, спрямованої на пізнання права, його сприйняття (оцінку) і ставлення до нього як до цілісного соціального явища.
Теорія природного права — це напрям праворозуміння, що виходить з існування двох систем права — природного і позитивного. Позитивним є право, в якому виражається державна воля, що часто закріплює соціальну несправедливість. На відміну від позитивного природне право виникає з природи суспільства і людини, людського розуму, загальних моральних принципів. Позитивне право повинно ґрунтуватись на ідеях і принципах природного права.
Позитивістська теорія права — це напрям праворозуміння, що розглядає як джерело правоутворення волю держави, вводить поняття “суб’єктивне право” як похідне від об’єктивного, встановленого державою, ототожнюючи право і закон. Держава делегує суб’єктивні права і встановлює юридичні обов’язки, закріплюючи їх у нормах права.
Нормативістська теорія права — це напрям праворозуміння, який ґрунтується на уявленні про те, що право — це сукупність правових норм, встановлених державою і формально виражених у законах та інших нормативно-правових актах.
Психологічна теорія права — це напрям праворозуміння, який ґрунтується на розрізненні позитивного права, що офіційно діє в державі, та інтуїтивного права, джерела якого містяться в людській психіці як результат “переживання” юридично значущих ситуацій.
76
:
: