42
40 і 78 Основ законодавства України про охорону здоров’я. А згідно з п. «є» ст. 6 Основ дотримання лікарської таємниці – це професійний обов’язок всіх медичних і фармацевтичних працівників, порушення якого є підставою для притягнення винної особи до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності.
В Європейській хартії прав пацієнтів, прийнятій в Римі в листопаді 2002 р., 85 п. 3 встановлює, що кожна людина має право на доступ до всіх видів інформації, стосовно стану її здоров’я, послуг з охорони здоров’я і медичної допомоги та користування ними, а також до відомостей про всі можливості, відкриті науковими дослідженнями, і найновішими технологічними розробками в цій сфері.
Кожному з пацієнтів медичні заклади і спеціалісти повинні надавати інформацію у відповідній формі, враховуючи, зокрема, їхні релігійні, етнічні та мовні особливості.
Медичні заклади зобов’язані забезпечити безперешкодний доступ до будь-якої інформації, усуваючи бюрократичні перепони, навчаючи й інформуючи спеціалістів та інший персонал, який надає допомогу, готуючи і поширюючи інформаційні матеріали.
Кожний пацієнт має право отримати безпосередній доступ до своєї історії хвороби і результатів медичних досліджень, робити їх копії, ставити запитання стосовно їхнього змісту, а також вимагати виправлення будь-яких помилок, виявлених у цій документації.
До права на інформацію впритул наближене право на недоторканність приватного життя й конфіденційність інформації. Відповідно до п. 6 вказаного акту кожна людина має право на збереження таємниці особистої інформації, в тому числі про стан свого здоров’я та можливі діагностичні чи терапевтичні процедури, на захист своєї приватності в період проведення діагностичних досліджень, при відвідуванні спеціаліста, а також у процесі консервативного або хірургічного лікування. Інформацію щодо стану здоров’я людини, а також консервативного чи хірургічного лікування слід розглядати як особисту таємницю, і вона повинна бути належним чином захищена.
На даний час ці питання врегульовані нормами Цивільного кодексу України.86 Зокрема, ст. 285 „Право на інформацію про стан свого здоров’я” визначає, що:
1. Повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами.
2. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров’я дитини або підопічного.
3. Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров’я або фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, й
:
: