|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
34
У повному обсязі зміст права на здоров’я викладено у ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 р.,70 де проголошено право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я, а також заходи, яких повинна вжити держава для його забезпечення. Зміст же права на охорону здоров'я, на думку колишнього міністра охорони здоров’я України проф. В.Ф. Москаленка, полягає у можливості людини на щонайвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров'я і право (умова) на медичну допомогу і медичний догляд у випадку хвороби.71
|
|
|
|
|
|
|
|
1.1. Конституційні права людини на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування
Право на медичну допомогу та охорону здоров’я є базовим у системі соціальних прав людини. Здоров’я населення загалом і кожної людини зокрема як члена суспільства має визначальне значення для існування і розвитку держави. Саме таке значення індивідуального і громадського здоров’я визнане Резолюцією Генеральної Асамблеї Організацією Об’єднаних Націй (UNО 34/58, 1979) і Програмою Всесвітньої організацією охорони здоров’я.
Згідно із Загальною Декларацією прав людини, Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права ратифікованим Україною, а також Європейською соціальною хартією (переглянутою) (Рада Європи, 1996 p.), підписаною Україною 7 травня 1999 р., та численними Конвенціями і Рекомендаціями Міжнародної організації праці (значна частина ратифікована Україною) обов’язком держави є піклування про здоров’я людини і забезпечення його охорони.72
В Україні вперше право на охорону здоров’я було закріплене в ст. 40 Конституції Української РСР, прийнятої 1978 р.73 Як не дивно, але в радянський час це право ніби випало з поля зору науковців-юристів і тому його глибокий політико-правовий аналіз практично не проводився. В юридичній науковій літературі того часу можна знайти лише поодинокі фрагменти наукових праць, зокрема підручників з конституційного права, індивідуальних і колективних монографій, присвячених демократизму радянської конституції і прав громадян. Серед дослідників того часу - С. М. Малеїн, М. С. Малеїна, М. К. Козлов та В. І. Шабайлов. За часів незалежності України звертає на себе увагу ґрунтовне дослідження прав людини на
|
|
|
|
|
|
|
|
70 Закони України. Міжнародні договори України. Т.14. – К. – 1998. – С. 235-249.
71 Москаленко В.Ф. Право на здоров'я (охорону здоров'я) в основних міжнародних нормативно-правових актах // Охорона здоров’я України. - 2003. - №2. -С. 7.
72 Медичне право України: Збірник нормативно – правових актів / Упоряд. і наук. ред. Н. Б. Болотіна. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”. – 2001. – С. 3–6.
73 Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1978. - №18. - Ст. 268.
34
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
:
: