21
Теоретичні й організаційні принципи побудови системи охорони здоров’я обумовлені насамперед типом виробничих відносин і соціальним устроєм, які визначають ступінь відповідальності й участі суспільства у вирішенні проблем охорони здоров’я його членів. Однак у межах однієї суспільно-економічної формації можуть бути різні форми організації охорони здоров’я, зумовлені специфічними рисами історичного розвитку, характером політичного устрою, рівнем економічного розвитку та іншими чинниками. Ступінь виконання системою охорони здоров’я своїх функцій залежить від її матеріально-технічної бази, наявності висококваліфікованих кадрів, рівня розвитку медичної науки і запровадження її досягнень на практиці.
Під системою охорони здоров’я слід розуміти всю сукупність елементів, спрямованих на діяльність у сфері охорони здоров’я, включаючи їхні внутрішньосистемні зв’язки і відносини, діяльність допоміжних забезпечувальних елементів – підприємств хіміко-фармацевтичної, медичної і мікробіологічної промисловості, з налагоджування й ремонту медичної апаратури, аптечних складів та ін. Основним елементом системи охорони здоров’я (об’єктом управління) є різноманітні заклади охорони здоров’я – лікарні, поліклініки, амбулаторії, діагностичні центри, санаторії та ін., які є її первинними і робочими ланками. Другим елементом цієї системи є відповідні органи управління, які як суб’єкти державного чи комунального управління здійснюють керівництво закладами охорони здоров’я. Поєднання перших і других елементів в одній системі якраз і дає змогу здійснювати певну діяльність й виконувати завдання системи.
Цікавою, на наш погляд, є точка зору професора А. Д. Ярменчука. Він на основі логічного дослідження змісту системи охорони здоров’я категорично не поділяє думку авторів, які трактують охорону здоров’я як систему заходів, галузь соціальної сфери, галузь народного господарства тощо, а пропонує зупинитися на тому, що охорона здоров’я – це, по-перше, система, по-друге, це система соціальна, оскільки до її складу входять три системоутворювальні фактори: людський, технічний та організаційний, а діяльність спрямована на людину (здорову й хвору) і чинники, що утворюються в процесі соціальних відносин, по-третє, це система державна, тому що вона утримується, фінансується і керується державою».43
Державний характер системи охорони здоров’я означає провідну роль держави як власника, роботодавця і певної сфери (галузі) соціально-культурного життя суспільства. В той же час сучасна модель системи охорони здоров’я України базується на строкатому поєднанні державної і комунальної систем охорони здоров’я з «вкрапленням» мережі приватних медичних закладів.
В процесі даного дослідження виникає потреба й застосовувати термін „система Міністерства охорони здоров’я України”, який широко використовується як в науковій літературі, так і в актах законодавства. У цьому випадку розуміють сукупність всіх об’єктів (органів і закладів охорони
:
: