5
Вступ
Віддавна люди замислювалися над природою життя, його тривалістю, захворюваннями, природою смерті, нагромаджували знання про людський організм та вплив на нього довкілля, лікувальні властивості води і рослин. Ще у прадавніх державах з’явилися перші паростки наукової медицини як ремесла і мистецтва лікувати людей, а влада почала приділяти цьому увагу. Тоді з’явилися й перші спроби розробити і прийняти правила медичної діяльності, які з часом набули правових форм і стали нормами тогочасних законів. Паралельно розвивалися й удосконалювалися медицина та законодавство, медичні й правові знання.
Спочатку спроби державної влади внести правовий порядок у сферу медичної діяльності мали епізодичний характер. Однак із розвитком держав та зміцненням державної влади медична діяльність поступово перетворилася в діяльність з охорони населення, вид професійної діяльності значної групи людей, а це, в свою чергу, потребувало не лише законодавства про охорону здоров’я, а й державного управління цією сферою відносин.
Значущість питань охорони здоров’я населення зумовила піднесення їх до рівня одного з важливіших державних завдань, внутрішньої функції сучасної держави, а це вимагає не тільки здійснення ефективного державного управління, а й формування та реалізації державної політики у цій сфері.
Саме формуванню та реалізації державної політики охорони здоров’я в Україні й присвячена ця праця. У процесі її написання автор дослідив систему правовідносин і державних органів – від найвищих до найнижчих, – які виконують відповідні функції і завдання у формуванні й реалізації державної політики охорони здоров’я, проаналізував систему законодавства, що їх регулює, і практику його застосування. У монографії визначені місце та роль Верховної Ради і Президента України щодо політики охорони здоров’я, Кабінету Міністрів і системи органів виконавчої влади у справі її реалізації.
Оскільки державна політика охорони здоров’я реалізується не лише на державному рівні, а й на рівні місцевого самоврядування, тому дослідження проблем охорони здоров’я на місцевому рівні в даній праці займає особливе місце. Нарешті, кінцевий результат державної політики охорони здоров’я залежить від ефективної діяльності низової ланки системи охорони здоров’я – численних закладів охорони здоров’я, правовому статусу яких присвячений окремий розділ.
Монографія, як і більшість сучасних наукових розробок, охоплює проблеми трьох наукових дисциплін – медицини, управління і права. На вибір теми дослідження вплинула й робота автора як викладача права у Львівському національному медичному університеті 1976–1996 рр. У процесі підготовки даної праці автор опрацював значну кількість медичної літератури, зокрема із соціальної медицини та організації охорони здоров’я, і ґрунтовно дослідив їх наукову проблематику. Однак намагався висвітлювати
:
: