Щодо творів мистецтва й рукописів Бернська конвенція передбачає “право слідування” (droit de suite). У п. 1 ст. 14 Конвенції це право сфор-мульовано так: “Автор або після його смерті особи чи установи, уповно-важені національним законодавством, щодо оригінальних творів мистец-тва й оригінальних рукописів письменників і композиторів користують-ся невідчужуваним правом на відсотки за кожного перепродажу цього твору, що відбувається після першої передачі автором його твору”.
У ст. 23 “Право слідування” Закону України “Про авторське право й суміжні права” було встановлено: “Автор протягом життя, а після його смерті спадкоємці у встановлений ст. 24 цього Закону термін щодо пере-даних автором оригінальних творів образотворчого мистецтва користу-ються невідчужуваним правом на одержання п’яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, мага-зин тощо, що йде за першим його відступленням, здійсненим автором твору (право слідування)…”
Як бачимо, термін дії авторського права сформульовано аналогічно як у Конвенції, так і в українському законі. Проте наш законодавець на-звав конкретний розмір відсотків (у Бернській конвенції це не зазначе-но). В українському законі детальніше, ніж у Конвенції, викладено, де саме можуть відбуватися наступні перепродажі твору. Щоправда, наш законодавець не згадує про рукописи, а веде мову лише про твори обра-зотворчого мистецтва.
Наведемо ще один приклад, як національний закон відхиляється від положень міжнародного договору.
У ст. 6-6 Паризької конвенції про охорону промислової власності за-значено: “Країни Союзу беруть зобов’язання охороняти знаки обслуго-вування. Від них не вимагатиметься надання реєстрації таким знакам”.
Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. встановив обов’язкову реєстрацію не лише товарних знаків, а й знаків обслуговування, якщо фізичні та юридичні особи хо-чуть забезпечити їх правову охорону в Україні.
2.5. ВНУТРІШНЄ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
Багато країн світу, передусім континентальної системи права, мають окремі закони про міжнародне приватне право. Польща прийняла такий закон ще в 1965 р. за соціалістичного режиму, Австрія — у 1978 р.,
:
: