На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Юлдашев О. Х.: Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінка 89
 
суду вважають доцільнішою кваліфікацію за системою права тієї дер­жави, до якої відсилає колізійна норма. Зазначена теорія не набула широкого схвалення. Фахівцеві, правова свідомість якого формується переважно під впливом принципів, понять і категорій власної право­вої системи, складно зрозуміти іноземне право так, як його тлума­чать у країні походження цього права.
Теорія “автономної кваліфікації” полягає в тому, що суд, розгля­даючи суперечки з іноземним елементом, повинен кваліфікувати по­няття норми права не за допомогою звернення до конкретних існую­чих правових систем, а на основі загальних правових понять, які ут­ворюються внаслідок порівняльного юридичного аналізу законодав­ства окремих держав.
Застереження про публічний порядок. Під публічним поряд­ком Верховний Суд України має на увазі правопорядок держави, основоположні принципи, існуючого в ній устрою (стосовно її не­залежності, цілісності, самостійності та недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо — пункт 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду суда­ми клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, винесених у порядку між­народного комерційного арбітражу на території України” № 12 від 24 грудня 1999 р.).
Результат дії колізійної норми, а саме застосування або незасто-сування іноземного права, в певних випадках пов’язаний із застере­женням про публічний порядок. Це означає, що, по-перше, інозем­ний закон, до якого відсилає колізійна норма, може не застосовуватися, якщо він суперечить основам публічного порядку певної держави. Тому права й обов’язки, які ґрунтуються на такому іноземному за­коні, не визнаються в державі, де він не може бути застосований. По­друге, іноземний закон може не використовуватися, якщо це супере­чить основам застосування законодавства в цій державі.
Зворотне відсилання і відсилання до закону третьої держави.
Сутність зворотного відсилання полягає у відсиланні колізійної нор­ми законодавства однієї держави до закону іншого держави, а закон останньої, не вирішуючи питання, у свою чергу, відсилає до закону першої держави. Якщо ж до розв’язання спору залучається правова система третьої держави, то йдеться про відсилання до закону тре­тьої країни (трансмісію).
89

Реклама
 

тИЦ и PR