суду вважають доцільнішою кваліфікацію за системою права тієї держави, до якої відсилає колізійна норма. Зазначена теорія не набула широкого схвалення. Фахівцеві, правова свідомість якого формується переважно під впливом принципів, понять і категорій власної правової системи, складно зрозуміти іноземне право так, як його тлумачать у країні походження цього права.
Теорія “автономної кваліфікації” полягає в тому, що суд, розглядаючи суперечки з іноземним елементом, повинен кваліфікувати поняття норми права не за допомогою звернення до конкретних існуючих правових систем, а на основі загальних правових понять, які утворюються внаслідок порівняльного юридичного аналізу законодавства окремих держав.
Застереження про публічний порядок. Під публічним порядком Верховний Суд України має на увазі правопорядок держави, основоположні принципи, існуючого в ній устрою (стосовно її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо — пункт 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, винесених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України” № 12 від 24 грудня 1999 р.).
Результат дії колізійної норми, а саме застосування або незасто-сування іноземного права, в певних випадках пов’язаний із застереженням про публічний порядок. Це означає, що, по-перше, іноземний закон, до якого відсилає колізійна норма, може не застосовуватися, якщо він суперечить основам публічного порядку певної держави. Тому права й обов’язки, які ґрунтуються на такому іноземному законі, не визнаються в державі, де він не може бути застосований. Подруге, іноземний закон може не використовуватися, якщо це суперечить основам застосування законодавства в цій державі.
Зворотне відсилання і відсилання до закону третьої держави.
Сутність зворотного відсилання полягає у відсиланні колізійної норми законодавства однієї держави до закону іншого держави, а закон останньої, не вирішуючи питання, у свою чергу, відсилає до закону першої держави. Якщо ж до розв’язання спору залучається правова система третьої держави, то йдеться про відсилання до закону третьої країни (трансмісію).
89
:
: