На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Юлдашев О. Х.: Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінка 83
 
ний спосіб регулювання у міжнародному приватному праві є основ­ним, тобто відсилання — головне призначення цього права. Звідси й основна назва, інтерпретація МПрП як колізій-ного права.
Поява перших правил, а згодом і перших доктрин у сфері міжна­родного приватного права в національних законодавствах багатьох країн пов’язана з виникненням численних колізій права внаслідок розвитку відносин між державами, в яких склалися власні норми приватного права із чітко вираженими розбіжностями. Ці правила, що одержали назву колізійних норм, застосовувалися для розв’я­зання проблем, що виникають з колізії національних законів. Про­тягом тривалого часу МПрП існувало і розвивалося тільки як колі­зійне право. У деяких країнах (наприклад, в Англії, США, ФРН, Японії) така позиція стосовно МПрП збереглася і в наш час, там во­но називається колізійним правом. Таке розуміння міжнародного приватного права характерне і для українських представників цієї галузі [111].
У багатьох країнах було прийнято відповідні закони або підготов­лено проекти:
  1978 р. — Закон про міжнародне приватне право в Австрії;
  1979 р. — Закон про міжнародне приватне право в Угорщині;
  1982 р. — Закон про розв’язання колізій між законом і нормами іноземного права в Югославії, Закон про міжнародне приватне право і процес у Туреччині;
  1986 р. — Закон про нове регулювання в галузі міжнародного приватного права у ФРН;
  1987 р. — Закон про міжнародне приватне право у Швейцарії;
  1995 р. — Закон про реформу італійської системи міжнародного приватного права; у цей же період розроблено проект Цивільного кодексу України, книга VIII “Міжнародне приватне право” якого — класичний приклад колізійного (відсильного) права [63; 68; 77—80].
Недоліками колізійно-правового (відсильного) способу є: 1) опосередкований непрямий характер його дії — спершу відси­лання і лише після цього — застосування норм матеріального права. При цьому судді “ex officio” застосовують і знають власне право; інозем­не право вони знати не зобов’язані. Як свідчить практика, з’ясувати зміст і кваліфіковано використати норми іноземного права досить складно;
83

Реклама
 

тИЦ и PR