18) пріоритетність волі сторін (сторони у правочині) над актами цивільного законодавства; обмеженість цієї волі лише загальними засадами цивільного законодавства та обов’язковістю для сторін положень актів цивільного законодавства, що випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6)
19) субсидіарність у застосуванні положень ЦКУ до врегулювання відносин у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин (ч. 1 ст. 9),
20) презумпція добросовісності та розумності поведінки особи при здійсненні нею своїх цивільних прав;
21) визнання чинних міжнародних договорів, що регулюють цивільні відносини, при наданні Верховною Радою України згоди на обов’язковість цих договорів, частиною національного цивільного законодавства України (ч. 1 ст. 10);
22) пріоритетність правил чинного міжнародного договору України, укладеного у встановленому законом порядку, перед правилами відповідного акта цивільного законодавства (ч. 2 ст. 10) та ін.
Методи МПрП. Правовий метод регулювання — сукупність погоджених між собою способів впливу на певну групу відносин. У МПрП це питання найменш вивчено. Для нього характерним є цивільно-правовий метод, який відображає природу цієї галузі. Проте цей метод надто загальний. Конкретнішим є порівняльно-правовий метод. Крім того, для регулювання відносин з іноземним елементом застосовуються два юридично-технічних методи — колізійний та матеріально-правовий.
Порівняльно-правовий метод. Для вирішення спірного питання в МПрП використовують зіставлення і вибір норм права. Тому порівняльне правознавство (компаративістика), що застосовує таке зіставлення і вибір норм, та міжнародне приватне право мають багато спільних рис, оскільки вони не обмежені однією національно-правовою системою, а використовують і право іноземних держав.
Об’єкти порівняння у МПрП. Порівняльно-правовий метод застосовується до певних об’єктів права. Ними можуть бути системи і “родини” права, його галузі, інститути, норми. Порівняльне право передбачає зіставлення об’єктів іноземних гетерогенних (різних за природою) правових систем. У разі зіставлення двох об’єктів однієї правової системи може йтися про порівняльне дослідження, а не про порівняльне право.
80
:
: