На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Юлдашев О. Х.: Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінка 52
 
приватного права, про що йтиметься нижче), самовільного будів­ництва (ст. 376 ЦКУ), реєстрації договорів комерційної концесії (ст. 1118), затвердження договорів (ст. 1111, 1114) та ін. Щодо Госпо­дарського кодексу, то він містить посилання на Цивільний, хоча й у ГКУ належної послідовності немає.
Логічно було б починати розмежування вказаних кодексів з виз­начення предмета їх правового регулювання. В існуючих спробах визначення предмета Цивільного кодексу (цивільних відносин як особистих немайнових і майнових, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їхніх учас­ників) і предмета Господарського кодексу (господарських відносин як таких, що виникають у процесі організації та здійснення госпо­дарської діяльності) немає чіткого розмежування сфери ведення цих кодексів. Доказом тому є, зокрема, те, що ГКУ крім предмета свого регулювання — майнові й особисті немайнові відносини (ст. 4) — містить безліч статей, що цілком можна віднести до майнових відно­син, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, май­новій самостійності їхніх учасників. Проте розмежування цих ко­дексів можна було б здійснити, використовуючи такі категорії, як об’єкт (сфера регулювання), суб’єкт і способи правового регулювання.
Об’єкт правового регулювання. На наш погляд, саме поділ за об’єктом (сферою), суб’єктом і способом правового регулювання міг би бути однією з концептуальних ідей розмежування Цивільного і Господарського кодексів. Пропонується ідентифікувати господарсь­ке право як публічне, а цивільне як приватне. Якщо цивільне право, на думку Е. Харитонова, — це вияв приватного права на національно­му рівні, то господарське — вираження публічного [218]. Досягнення спряженості — погодженості (сумісності, нарешті, гармонії) обох ко­дексів полягає в регламентації Господарським кодексом тих об’єктів (як правило, публічного характеру), врегулювання яких Цивільний кодекс відніс до закону. Наприклад, у главі 7 ГКУ “Загальні положен­ня про юридичну особу” цивілісти віднесли до регламентації в законі порядку, форм створення і реєстрації юридичних осіб:
  юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у вста­новленому законом порядкові (ст. 80 ГКУ “Поняття юридичної особи”);
  юридична особа підлягає державній реєстрації в порядкові, встанов­леному законом (ст. 89 “Державна реєстрація юридичної особи”);
52

Реклама
 

тИЦ и PR