рес, не є справжнім публічним правом. Це щось інше. Тому право, яке утверджує інтереси державного апарату, називатимемо етатич-ним, тоталітарним або бюрократичним. Під етатичним, тоталітарним правом розуміємо право політичне, право як елемент політико-правової надбудови. Саме таке право створювалося в колишньому СРСР, а “наукові” положення, які виправдовували і обґрунтовували його (вже за фактом створення), називали марксистсько-ленінським вченням про державу і право, теорією держави і права.
Радянське право не служило інтересам суспільства в цілому, а лише обслуговувало потреби правлячої верхівки. Отже, щодо оцінки права як соціальної цінності, то це була формальна його видимість. Тоталітарне право — це псевдоправо, антиправо (за термінологією Гегеля), бюрократичне право (термін, введений нами [237]). Саме тому, як підтвердження нашої тези про формальність, бюрократизм соціалістичного права, воно ототожнювалось зі специфічною формою його виявлення — з юридичною нормою, встановленою державою і санкціонованою її примусовою силою.
Характерними, системотвірними властивостями тоталітарного, бюрократичного права є:
1) спрямованість на позбавлення людини її природних прав і, зокрема, економічних засад особистої свободи, їх юридичного забезпечення. Як приклад можна навести, скажімо, руйнівні рішення щодо заборони підприємницької діяльності, обмеження діяльності особистих підсобних господарств громадян тощо. Такі рішення, як відомо, приймалися суто з політичних мотивів за роки “суцільної” колективізації. Підприємницька діяльність вважалася за часів колишнього СРСР злочином. Жорстоко каралося також перевищення обмежень щодо розмірів підсобного господарства (наприклад, якщо в ньому замість п’яти курчат, регламентованих у відповідних постановах уряду, виявлялось шість);
2) декларативність. Декларативними були норми радянських конституцій, багатьох законів щодо прав людини, положення яких суттєво обмежувались або зовсім виключались наступними відомчими актами;
3) розвиненість відомчих правових норм, а також так званого “телефонного права”, що суттєво звужувало, зводило нанівець дію законодавства.
Саме тому можна стверджувати, що тоталітарне право є “ви-35
:
: