На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Юлдашев О. Х.: Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінка 15
 
7. Державі притаманна така властивість, як публічність (пуб­лічне право — публічна влада). Ця властивість (як і держава, державна влада) теж має трансцендентальну природу (як сказано в Біблії, “людські влади Богом установлені”).
Саме такі ознаки можна, на наш погляд, віднести до загально­визнаних, а отже, наблизитися до формулювання єдиного поняття права. Цей філософський прийом теорії пізнання (від часткового до загального) є досить поширеним в науці, перевіреним і надій­ним. Він гармонує з теорією систем, системним підходом, даючи змогу формулювати вказане визначення як відкриту (до залучення інших ознак) систему.
ГНОСЕОЛОГІЯ ПРИВАТНОГО ПРАВА ТА КЛАСИФІКАЦІЇ В НЬОМУ
Наведені вище засади можуть бути покладені в основу розмежу­вання приватного і публічного права. На підставі наведених вище положень 3, 4 право може бути лише приватним, а на підставі інших положень — як приватним, так і публічним. Законодавство може відображати інтереси особи (тобто бути приватним) або держави (бути публічним). Проте існують і протилежні погляди. Так, розгля­даючи співвідношення приватного і публічного права, український правознавець М. Чижов (1853–1910) вважав, що підвалинами при­ватного права є не індивідуальні, а публічні інтереси. Піклуючись про всіх, держава дбає і про себе. В такому разі індивід та його при­ватне право є засобами для досягнення цінностей, корисних для всієї спільноти [226]. Це, дійсно, так, але щодо безпосередніх інтересів, то приватне право пов’язане з інтересами приватних осіб. Воно визна­чає ту сферу, в якій права людини суверенні, а втручання держави забороняється (ще раз згадаємо правило римських XII Таблиць що­до договору між приватними особами: “Як вони домовляться, то не­хай так і буде,... нехай те і буде договором”).
Аналізуючи давнє римське право, Є. Скрипильов підкреслює: “Відмінність норм публічного права від норм приватного права поля­гає в тому, що перші — імперативні, тобто наказові, загальнообов’яз­кові. Якщо імперативні норми і трапляються в галузі приватного права, то лише як виняток. У сфері приватного права панують уповноважу-15

Реклама
 

тИЦ и PR