26
Тема 6. Статус суддів
Статус суддів визначається Законом України “Про статус суддів” від 15.12.1992 року ( далі – Закон). Цей Закон визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Згідно статті 1 Закону судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади.
Судді є посадовими особами державної влади, які в конституційному порядку наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в Конституційному Суді України, Верховному Суді України, апеляційних, спеціалізованих та місцевих судах. Такий статус суддів України пояснюється їх величезною роллю в державі.
Для здійснення правосуддя судді мають необхідні повноваження, передбачені законами України.
Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. В даному положенні ще раз закріплюється незалежність суду. Держава для забезпечення верховенства права гарантує фінансове та матеріально - технічне забезпечення роботи судів та суддів, забезпечити рівень правосуддя, який відповідав би принципам побудови правової держави.
При здійсненні своїх обов’язків, судді зобов’язані:
1) при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ .
2) додержувати вимог, встановлених для суддів статтею 5 Закону, службової дисципліни та розпорядку роботи суду;
3) не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в суді;
4) забезпечення нерозголошення даних, по яких було прийнято рішення ;
5) не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності.
Для посади судді існують певні обмеження. Так, суддя не може бути народним депутатом, належати до будь-якої політичної партії, руху, входити до складу органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, які мають на меті отримання прибутку, займатись підприємницькою та іншою діяльністю, крім викладацької, наукової та іншої оплачуваної творчої діяльності у вільний від роботи час.
Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
Право на зайняття посади судді місцевого суду має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи в галузі права не менше двох років.
Суддею апеляційного суду може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як п’ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді.
Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як десять років, в тому числі, не менш як п’ять років на посаді судді.
Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду, вказаного у частині 1 цієї статті, є складання кваліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років.
Особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді Конституційного Суду України, спеціалізованих судів, визначаються Конституцією України, законами України “Про Конституційний Суд”, “Про господарський суд” та іншими законами України.
:
: