На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. — Харків: Консум, 2003.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 146 - 147
 
146
Глава III
Трудовий договір
147
лінарної відповідальності і тим більш для звільнення з роботи за порушення трудової дисципліни.
26.  Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 6 листопада 1992 р. роз'яснив судам, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП при відмові працівника від продов­ження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обгрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм органі­зації праці, в тому числі перехід на бригадну форму організації праці і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо).
Відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП у тому разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового до­говору для даного працівника є обов'язковою.
У тих випадках, коли підстави для зміни зазначених умов були, але працівник, який відмовився від продовження роботи, не був попереджений за два місяці про їх зміну або був звільнений до закінчення цього строку після попередження, суд відповідно змі­нює дату звільнення.
Встановивши при розгляді справи про поновлення на роботі особи, звільненої за п. З чи 4 ст. 40 КЗпП, що підставою розір­вання трудового договору стала відмова працівника від продов­ження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, виклика­ною змінами в організації виробництва і праці, і працівник не згоден працювати за нових умов, суд вправі за своєю ініціативою змінити формулювання причин звільнення на п. 6 ст. 36 КЗпП.
27. У разі коли працівник під час двомісячного попередження захворів, перебував у відрядженні або відпустці, чи був відсутній з інших поважних причин, період відсутності не вилучається із самого строку попередження про наступне звільнення.
Закон зобов'язує власника або уповноважений ним орган попереджувати працівника про зміни в організації виробництва і праці і про наступне звільнення не менш ніж за два місяці. Тобто працівника можна попереджувати за 3—4 та більше місяців. Ви­значено мінімальний, а не максимальний термін попередження.
Звільняти працівника можна, якщо додержано інших умов, пе­редбачених законодавством, тільки після того, як сплине двомі­сячний строк. До цього строку зараховуються всі без обмежень календарні дні.
Тому законодавством і не передбачена необхідність повтор­ного попередження працівника після того, як минув двомісяч­ний строк попередження, а працівника не було відразу після цього чи пізніше звільнено з роботи.
28. Арешт працівника не може бути підставою для припинен­ня трудового договору. Такою підставою може бути і не усякий вирок, а тільки такий, за котрим працівник засуджений до міри покарання, яка виключає можливість продовження даної роботи.
Якщо ж працівник засуджений до виправних робіт за місцем роботи або засуджений умовно, то навіть за наявності вироку, що набув чинності, цей вирок не перешкоджує працівнику вико­нувати свою роботу, тому за цією підставою працівника звільня­ти не можна.
29. Власник або уповноважений ним орган тільки після одер­жання вироку суду, що набув чинності, може видати наказ про припинення трудового договору з даним працівником на підста­ві п. 7 коментованої статті. Днем звільнення працівника при при­пиненні чи розірванні трудового договору вважається останній день його роботи. Таким чином, працівник звільняється з робо­ти з останнього дня, коли він був на роботі. Тому час, поки три­вало слідство і суд розглядав справу, до трудового стажу цього працівника не включається, хоч трудовий договір і не був при­пинений.
30.  Пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. звертає увагу судів на те, що, розглядаючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 7 ст. 36 КЗпП, суди мають виходити з того, що з цих підстав трудовий договір припиняється при набутті чинності вироку, за яким пра­цівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстроч­ки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає мож­ливість продовження даної роботи, та що днем звільнення вва­жається останній день фактичного виконання ним трудових обо­в'язків. Працівник не може бути звільнений з цих підстав, якщо

Реклама
 

тИЦ и PR