Закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить йому. Хоча ст. 11 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлює порядок вирішення спорів при укладенні колективного договору, але вона не відповідає положенням Закону від 3 березня 1998 р., а тому у разі недосягнення згоди і виникнення колективного трудового спору з питань укладення колективного договору такий вирішується в порядку, передбаченому Законом України «Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
12. Колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин з приводу встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди, виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю (ст. 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»).
Сторонами колективного спору (конфлікту) на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства, установи, організації чи представник.
13. Колективні трудові спори виникають лише після безпосереднього врегулювання спірних питань між сторонами. Попередні переговори передують виникненню будь-якого виду колективного трудового спору, в тому числі і на виробничому рівні.
Наймані працівники на загальних зборах (конференції) або шляхом збору підписів формують і затверджують вимоги та визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси. Вимоги оформляються протоколом і направляються власнику або уповноваженому ним органу. Вимоги вважаються чинними, якщо за них підписалися не менше половини найманих працівників підприємства, установи, організації чи структурного підрозділу.
Власник або уповноважений ним орган (представник) розглядає вимоги найманих працівників і приймає рішення у триденний строк з дня їх одержання. Допускається збільшення цього строку лише у разі виходу вимог за межі компетенції уповноваженого власником органу, необхідної для вирішення питання.
:
: