Стр. 54 - 55 || Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. — Харків: Консум, 2003.


	На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF

Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. — Харків: Консум, 2003.

<< Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка >>

Реклама

Сторінки 54 - 55



	54	Глава І	Загальні положення	55

	венція МОП не є частиною національного законодавства. Прикладом може бути Конвенція МОП 1935 p. № 47 про 40-годин-ний робочий тиждень, яка ратифікована Україною в 1956 p., a остаточно реалізована Законом України від 17 листопада 1993 р. *Стаття 9. Недійсність умов договорів про працю,* *які погіршують становище працівників* Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. (Стаття 9 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95) 1. До договорів про працю належать колективний договір (статті 10—20), трудовий договір (статті 21—49), письмові договори про повну матеріальну відповідальність (статті 135^і та 135² КЗпП України). 2. На відміну від Цивільного кодексу України, котрим передбачено недійсність договорів, які не відповідають вимогам закону, укладених з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, суперечать цілям договору та в ряді інших випадків, коментована стаття та інші норми законодавства про працю (зокрема стаття 16 Кодексу) передбачають можливість визнання недійсними лише окремих умов договорів, а не визнання цих договорів недійсними в цілому. 3. Договір, визнаний недійсним, вважається таким з моменту його укладення. Це викликає певні правові наслідки для сторін, аж до двосторонньої реституції. Такі наслідки не можуть бути застосованими до договорів про працю. Працівник, що виконував певну роботу протягом якогось часу, заробив трудовий стаж, одержав за свою роботу винагороду, а підприємство одержало певні результати праці працівника. Тому при невідповідності якоїсь умови договору про працю чинному законодавству ця умова повинна бути приведена у відповідність із законодавством, і договір продовжує діяти з цією зміненою умовою. 4. Умови договорів про працю є недійсними тоді, коли вони погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством або суперечать йому. Недійсними слід вважати також умови договорів про працю, які погіршують становище праців-		ників порівняно з локальними (місцевими) нормами трудового права, що прийняті чи затверджені на певному підприємстві, в установі, організації в передбаченому законом порядку. 5. У разі спору про визнання недійсними умов трудового договору такі спори підвідомчі судовим органам. 6. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою» № 260 від 8 червня 2001 р. установлено, що трудовий договір, укладений без наміру виконувати передбачені в ньому обов'язки (фіктивний трудовий договір), може визнаватись недійсним у судовому порядку. *Стаття 9^і. Додаткові порівняно* з законодавством трудові і соціально-побутові пільги Підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Підприємство може матеріально заохочувати працівників медичних, дитячих, культурно-освітніх, учбових і спортивних закладів, організацій громадського харчування і організацій, що обслуговують трудовий колектив і не входять до його складу. (Кодекс доповнено статтею 9' згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91) 1. Узагальнюючим показником фінансових результатів діяльності підприємства є прибуток (доход). Порядок використання прибутку визначає власник або уповноважений ним орган згідно з статутом підприємства і чинним законодавством. Коментована стаття передбачає право підприємства за рахунок власних коштів встановлювати для своїх працівників додаткові пільги. Порядок розподілу і використання цієї частини прибутку здійснюється радою або зборами (конференцією) трудового колективу. 2. Підприємство має право самостійно встановлювати для своїх працівників додаткові відпустки, неповний робочий день та інші пільги, заохочувати матеріально і морально. Заохочення можуть також застосовуватись щодо працівників, які обслуговують трудовий колектив, не входячи до його складу.

Реклама