На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. — Харків: Консум, 2003.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 46 - 47
 
46
Глава І
Загальні положення
47
укласти з ними трудовий договір (пункт 2 частини 2 статті 232 КЗпП України).
8.  У разі коли безробітному немає можливості підібрати під­ходящу роботу, при відсутності у громадянина необхідної квалі­фікації; коли є необхідність змінити кваліфікацію у зв'язку з від­сутністю роботи, яка відповідає професійним навичкам громадя­нина; коли втрачена здатність виконувати роботу за попередньою спеціальністю; коли громадянин вперше шукає роботу і не має професії, в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, служба зайнятості може направити цих осіб на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку.
Для того щоб направити громадянина, який потребує праце­влаштування, на професійну підготовку чи перепідготовку, служба зайнятості укладає з навчальними закладами відповідні догово­ри. Оплачує навчання служба зайнятості за рахунок місцевої ча­стини державного фонду соціального страхування безробіття.
Під час професійного навчання громадянам виплачується сти­пендія.
9.  Громадяни, зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукають роботу, проходять професійне консультування з метою ознайомлення з потребами ринку праці і вимогами, що став­ляться до працівника. Під час консультування працівнику про­понується декілька доступних для нього варіантів вибору профе­сії, з яких працівнику належить право вибору найбільш підходя­щої для нього. Таким чином, і при направленні на професійне навчання громадянину належить свобода вибору професії.
10.  Між службою зайнятості та громадянином, який направ­ляється на навчання, також укладається договір. Професійне на­вчання проводиться за професіями, які користуються попитом на ринку праці регіону, зокрема з направленням на конкретні робочі місця, за умови надання їх підприємствами відповідно до встановленої квоти. Робота, що надається, повинна бути підхо­дящою, тобто відповідати рівню освіти працівника, його профе­сії; бути в тій самій місцевості, де проживає працівник, і відпові­дати рівню заробітної плати, яку працівник мав за попереднім місцем роботи.
11.  З метою забезпечення зайнятості населення і розвитку окремих регіонів України розробляються заходи щодо сприяння добровільному переселенню громадян і членів їх сімей з виділен-
ням відповідних матеріальних ресурсів та фінансових коштів. Порядок розробки і реалізації цих заходів, а також надання пільг цим громадянам визначається законодавством України про по­рядок переселення сімей та організований набір робітників.
Тим, хто виявив бажання переселитись, видається направ­лення на переселення. В це направлення на переселення впису­ються всі члени сім'ї. Враховуються також тимчасово відсутні члени сім'ї, наприклад, військовослужбовці строкової служби, особи, які навчаються, тощо.
Громадяни, які переселяються із радіоактивно забруднених територій за направленнями обласних державних адміністрацій, одержують ордери на заселення у надані їм житлові приміщення після пред'явлення виконкому місцевої ради довідки про здачу раніше займаного житла.
12.  Працівникам у зв'язку з переведенням на іншу роботу, якщо це пов'язано з переїздом до іншої місцевості (інший насе­лений пункт), відшкодовуються матеріальні витрати в порядку і розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 255 від 2 березня 1998 р.
13. Законодавство про працю України забороняє необгрунто­вану відмову у прийнятті на роботу, будь-яке пряме чи непряме обмеження прав чи встановлення прямих чи непрямих переваг при укладенні трудового договору. Гарантією правового захисту є можливість судового оскарження такої відмови.
14.  Трудові відносини за законодавством України є сталими, їх припинення можливе тільки у випадках, передбачених стаття­ми 36—41 та 45 КЗпП України. Перелік випадків, передбачених цими статтями, є вичерпним.
Стаття о.         (Стаття 6 виключена на підставі Закону № 871-12
від 20.03.91)
Стаття 7. Особливості регулювання праці деяких категорій працівників
Особливості регулювання праці осіб, які працюють у райо­нах з особливими природними географічними і геологічними умо­вами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також тим­часових і сезонних працівників, а також працівників, які працю­ють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37, 41 цього Кодексу) підстави для при-

Реклама
 

тИЦ и PR