На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. — Харків: Консум, 2003.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 44 - 45
 
44
Глава І
Загальні положення
45
—  безплатне навчання безробітних для набуття нових про­фесій, перепідготовку в навчальних закладах або у системі дер­жавної служби зайнятості з виплатою стипендії;
—  компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу до іншої місцевості;
—  правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збере­женні роботи.
(Кодекс доповнено статтею 51 згідно із Законом № 263/95-ВР від 05.07.95)
1.  Свобода завжди полягає у можливості вибору поведінки. Свобода праці проявляється в добровільному, вільному обранні конкретних форм застосування праці. При цьому повинні врахо­вуватися особливості людини: покликання, здатність, професій­на підготовленість, освіта, а також суспільні потреби.
Свобода укладення трудового договору є категорією юридич­ною. Вона може бути реальною лише тоді, коли базується на праві на працю, яке проявляється в забезпеченості зайнятості. Право на працю містить здатність до праці як основний момент, що забезпечує особі, яка шукає роботу, саме таке робоче місце. Об'єктом обов'язку, що випливає з права на працю, є держава, а не суспільство. Предметом такого обов'язку держави є надання громадянину кваліфікованої роботи з оплатою відповідно до кіль­кості і якості не нижче встановленого державою мінімального розміру. В разі відсутності можливості забезпечити працівника роботою йому виплачується грошова допомога за рахунок тих, хто працює і сплачує податки, тобто за рахунок суспільства.
2. Для працівника свобода укладення трудового договору озна­чає можливість обирати собі місце і вид роботи з урахуванням власних інтересів, знань і намірів. Для підприємства свобода тру­дового договору означає можливість вибрати найбільш придат­ного працівника з точки зору ділових і кваліфікаційних якостей. Свобода працівника і свобода підприємства в трудових правовід­носинах перебувають у постійному взаємозв'язку. При цьому кожна із сторін повинна сумлінно користуватися наданими їй правами.
3.  Для полегшення підшукання роботи і забезпечення під­приємств кваліфікованими кадрами держава створила службу зайнятості. Політико-юридичне значення зайнятості полягає в
тому, що «кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття» (стаття 23 Загальної декларації прав людини 1948 p.). Служба зайнятості в Україні утворена постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 1990 р. її діяльність визначена Законом України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р. з наступними змінами і доповненнями.
4.  Зайнятість громадян, які проживають на території Украї­ни, забезпечується державою шляхом проведення активної соці­ально-економічної політики, спрямованої на задоволення їх по­треб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання ство­рення нових робочих місць і розвитку підприємництва.
Громадяни мають право на безплатне користування послуга­ми державної служби зайнятості. За сприянням у працевлашту­ванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які не мають роботи і шукають її, мають роботу, але хочуть її змінити, праце-влаштуватися за сумісництвом чи у вільний від роботи час.
5.  Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку гро­мадян, які шукають роботу, і безробітних, виплата допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в пе­ріод підготовки та перепідготовки визначений Положенням, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 27 квітня 1998 р.
6.  Випускники вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, працевлаштовуються підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх по­передньо поданих заявок за набутими спеціальностями. У разі відмови їм у прийнятті на роботу за місцем призначення, вони звертаються до органів служби зайнятості, подаючи скріплену печаткою замовника довідку про відмову у працевлаштуванні, форму якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 22 серпня 1996 р.
Аналогічний порядок встановлено також щодо випускників професійних навчально-виховних установ.
7.  Молоді спеціалісти, які закінчили вищі навчальні заклади і в установленому порядку направлені на роботу на певне підпри­ємство, в установу, організацію, у разі відмови у прийнятті їх на роботу можуть звернутись безпосередньо до міського суду з по­зовом про зобов'язання цих підприємств, установ, організацій

Реклама
 

тИЦ и PR