Стр. 34 - 35 || Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. — Харків: Консум, 2003.


	На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF

Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. — Харків: Консум, 2003.

<< Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка >>

Реклама

Сторінки 34 - 35



	34	Глава І	Загальні положення	35

	Трудовий колектив підприємства складають усі громадяни, які беруть участь своєю працею в його діяльності на підставі трудового договору (а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством). Трудовий колектив державного та іншого підприємства, в якому частка держави або місцевої ради у вартості майна становить більше 50 відсотків, розглядає спільно із засновником низку питань, визначених пунктом 3 статті 15 Закону «Про підприємства в Україні». Повноваження трудового колективу всіх видів підприємств, де використовується наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачене статутом, загальними зборами (конференцією) і їх виборним органом. Члени виборного органу не можуть бути звільнені з роботи або переведені на іншу посаду без згоди цього виборного органу. 11. Якщо право на працю при його здійсненні гарантує пристойний життєвий рівень кожному працездатному громадянину, то право на матеріальне забезпечення повинно гарантувати задоволення матеріальних і культурних потреб тих людей, які втратили працездатність або внаслідок старості втратили можливість працювати. Право на соціальний захист гарантується відповідно до статті 46 Конституції України загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків трудящих, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів по догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що становлять основне джерело існування осіб, які позбавлені можливості заробляти кошти для свого проживання, повинні забезпечити рівень життя не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом. 12. Важливим є право трудящих на звернення до суду для вирішення трудових спорів. Право на судовий захист —- одна з найважливіших гарантій охорони трудових прав. Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.		Оскільки статтею 221 КЗпП України до органів, які розглядають трудові спори, віднесена комісія по трудових спорах, яка є досудовим органом по розгляду трудових спорів, Пленум Верховного Суду України в пункті 7 постанови № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначив, що з урахуванням конституційного положення про здійснення правосуддя виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Більш докладно про порядок розгляду індивідуальних трудових спорів див. у коментарі глави XV КЗпП (статті 221—241). *Стаття 2'. Рівність трудових прав громадян України* Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. (Кодекс доповнено статтею 2^і згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91) 1. Рівність трудових прав грунтується на суспільній рівності всіх людей. Це означає, що кожному члену суспільства надаються рівні з іншими його членами юридичні можливості. Ніхто із членів суспільства не може мати чи добиватися для себе якихось переваг і привілеїв, як і звільнятися від виконання встановлених законом обов'язків. 2. Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Але люди нерівні за здібностями використання наданих ним можливостей. Саме це й обумовлює нерівність людей, коли при рівних умовах один може виконувати роботу за значно більшим обсягом, ніж інший, і відповідно одержувати більш високу винагороду. 3. Важливим чинником рівності є надання жінкам однакової з чоловіками можливості брати участь в економічному і соціаль-2*

Реклама