На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. — Харків: Консум, 2003.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 22 - 23
 
22
Глава І
Загальні положення
23
становить єдність двох функцій: здобування засобів для життя і ствердження себе як особистості. Перша з цих функцій знахо­дить своє відображення в орієнтації працівника на матеріальне задоволення своїх потреб і потреб своєї сім'ї в результаті вико­нання роботи. Друга функція проявляється в орієнтації праців­ника на зміст праці, її відповідність його внутрішнім потребам, моральне задоволення роботою.
Потреби матеріального порядку є головними і основою жит­тя людей.
3. Без праці не існувало і не може існувати жодне суспільство. І хоча вона існує з давніх часів, правове регулювання праці ви­никло порівняно недавно — з розвитком капіталістичного спо­собу виробництва. Обумовлено це тим, що попередні соціально-економічні формації (первіснообщинна, рабовласницька, фео­дальна) не потребували правового регулювання трудових відносин.
Лише тоді, коли пануючою формою організації праці стала наймана праця, коли робітничий клас став одностайно вимагати від держави хоча б частково обмежити хазяйську владу капіталі­ста, держава змушена була піти на поступки і розпочати регулю­вання окремих питань трудових відносин.
Тому історично законодавство, що регулює трудові відноси­ни, являє собою результат боротьби робітничого класу за свої економічні та соціальні права.
4.  Конкретний зміст праці, що виконується будь-яким пра­цівником, визначається трудовою функцією, трудовим обов'яз­ком працівника. За трудовою функцією працівника праця поді­ляється на фізичну і розумову.
Якщо у виробничому процесі працівник бере участь як його матеріальний компонент, у разі відсутності якого процес зупи­няється, така праця за своїм змістом є фізичною, а працівник — робітником.
Якщо ж функція працівника зводиться до того, щоб створю­вати, проектувати сам виробничий процес або цикл, налагоджу­вати і настроювати систему машин, здійснювати контроль за процесом виробництва, що завершується без його безпосеред­ньої участі, то такий працівник, зайнятий розумовою працею, є службовцем.
Об'єктивно існуючі відмінності в змісті праці знаходять своє відображення в нормах законодавства про працю, що регламен-
тують тарифікацію робіт і професій робітників, посадові обов'яз­ки відповідних категорій службовців та кваліфікаційні вимоги, що до них ставляться.
Тому ми вважаємо передчасною відмову законодавця в Кодексі від термінів «робітник» і «службовець». Ці терміни більш повно визначають зміст їх праці.
5.  В процесі праці можуть виникати різні правові відносини. Однак не всі вони є трудовими. Зокрема, слід розрізняти трудові і цивільні правовідносини.
При трудових відносинах працівник включається до складу трудового колективу підприємства, установи, організації, бере на себе відповідно до закону (стаття 21 Кодексу) обов'язок додер­жуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, виконува­ти певну трудову функцію в загальній колективній праці праців­ників даного підприємства, установи, організації, що належить до обумовленої професії, спеціальності або посади. Саме праця, а не її наслідки, є предметом трудового договору. Працівник за цим договором зобов'язаний за певні відрізки часу виконувати попередньо встановлену норму виробітку, що передбачена для цієї категорії працюючих.
Якщо у відносинах із застосування праці між власником і гро­мадянином зазначені вище ознаки відсутні, працівник виконує роботу на свій розсуд і внутрішньому трудовому розпорядку не підкоряється, ці відносини мають регулюватись не трудовим, а цивільним законодавством.
6.  Застосуванню праці в суспільстві притаманна така власти­вість, як управління, що зачіпає всі сторони людського життя. Правові відносини з управління складаються, з одного боку, вна­слідок економічної необхідності, а з іншого — під впливом дер­жавної волі, що виражена в нормах права.
У процесі праці люди вступають у відносини між собою, в тому числі й відносини підлеглості. Робітник у процессі праці підкоря­ється майстру цеха і всім вищим начальникам аж до власника або уповноваженого ним органу. Майстер цеха підкоряється началь­нику цеха і всім вищестоящим начальникам. Чим нижче за своїм рівнем робота чи посада, тим більше начальників. І навпаки, чим вище працівник за посадою, начальників стає менше.
Майстер цеха для працівника є безпосереднім начальником, вищі службові особи — прямими начальниками. Так створюють-

Реклама
 

тИЦ и PR