застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі;
2) у разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи. Іспитовий строк в цьому випадку установлюється тривалістю від одного до двох років.
ПИТАННЯ 100. Звільнення неповнолітнього від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру
Таке звільнення, згідно ст. 105 КК, можливе при наявності таких ознак:
1) вчинення неповнолітнім злочину невеликої або середньої тяжкості;
2) щире розкаяння неповнолітнього щодо вчиненого ним злочину;
3) бездоганна поведінка неповнолітнього після вчинення ним злочину;
4) впевненість суду, що на момент винесення вироку неповнолітній не потребує застосування покарання.
Згідно ч. 2 ст. 105 КК, суд може застосувати до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: 1)застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяння майнових збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру. Тривалість цих заходів виховного характеру (обмеження дозвілля, передача під нагляд батьків) встановлюється судом, який їх призначає.
Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
:
: