На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. - K.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. - Вид. 2-е, стереотип.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 106 - 107
 
ПИТАННЯ 90. Зняття судимості за кримінальним законом
Кримінальний кодекс (ст. 91 КК) передбачає можливість дострокового (до закінчення строків погашення судимості) зняття судимості. Це здійснюється за рішенням суду стосовно особи: 1) яка відбула покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі;               2) якщо вона
зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення. За наявності зазначених підстав суд може зняти судимість з особи до закінчення строків, передбачених ст. 89 КК (ч. 1 ст. 91 КК).
Згідно ч. 2 ст. 91 КК, зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК. Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.
Таким чином, з моменту погашення або зняття судимості особа визнається несудимою і всі правові наслідки, пов'язані з наявністю судимості, анулюються.
ПИТАННЯ 91. Примусові заходи медичного характеру (поняття та мета)
Кримінальний закон карає того, хто вчинив злочин в стані осудності і передбачає примусове лікування того, хто вчинив заборонене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння в стані неосудності, або якщо такий стан наступив після вчинення злочину.
Згідно ст. 92 КК, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діянь, передбачених Особливою частиною КК, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобіганню вчинення нею суспільно небезпечних діянь.
У ст. 93 КК визначається перелік осіб, до яких суд може застосувати примусові заходи медичного характеру. Це, зокрема:
1)  особи, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечне діяння;
2) особи, які вчинили злочини у стані обмеженої осудності;
3)  особи, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
За своєю суттю, примусові заходи медичного характеру не є карою, хоча й обумовлені вчиненням суспільно небезпечного діяння, забороненого
кримінальним законом. Ці заходи застосовуються до психічно хворої людини, яку обов'язково, в примусовому порядку, треба лікувати.
Юридична підстава застосування цих заходів полягає в тому, що кримінальний закон визначає поняття та види цих заходів, порядок їх застосування, продовження, зміни або припинення.
Медична підстава застосування зазначених заходів полягає в тому, що вони за своїм змістом є лікувальними, хоча і в примусовому порядку, і не мають метою кримінальне покарання. їх застосування, продовження, зміна або припинення хоча й здійснюються судом, але у відповідності до Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000 р. та на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів щодо діагнозу психічного захворювання.
Примусові заходи медичного характеру застосовуються з метою обов'язкового лікування таких осіб, запобіганню вчинення ними нових небезпечних діянь, пов'язаних із заподіянням істотної шкоди суспільним цінностям, іншим особам чи самим собі.
ПИТАННЯ 92. Види примусових заходів медичного характеру
Стаття 94 КК передбачає чотири примусових заходи медичного
характеру:
1)  надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому
порядку;
2) госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом;
3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;
4) госпіталізація до психіатричного закладу з суворим наглядом. Суд, обираючи певний примусовий захід медичного характеру,
зважує на характер та тривалість психічної хвороби, враховує висновок лікарів-психіатрів (судово-психіатрична експертиза) про сучасний психічний стан особи; на ступінь тяжкості суспільно небезпечного діяння; можливість вчинення нового суспільно небезпечного діяння.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу (ч. 2 ст. 94 КК).
Госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує утримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку (ч. З ст. 94 КК). Що
106
107

Реклама
 

тИЦ и PR