Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована після фактичного відбуття засудженим:
1)не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочини невеликої або середньої тяжкості, а також необережний тяжкий злочин;
2)не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;
3)не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнилася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання (ч. 4 ст. 82 КК).
До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення. За правилами, які передбачені в ст. 81 КК.
У разі вчинення особою під час відбування більш м'якого виду покарання нового злочину, суд до покарання за знову вчинений злочин додає невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами ст. 71 і 72 КК (ч. 6 ст. 82 КК).
Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд, залежно від поведінки засудженої, може звільнити її від покарання або замінити його більш м'яким покаранням, чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання (ч. 4 ст. 83 КК).
Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком (ч. 5 ст. 83 КК).
Якщо ж у період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами про сукупність злочинів (ст. 70 КК).
ПИТАННЯ 86. Звільнення від покарання за хворобою
В ст. 84 КК передбачаються три види звільнення від покарання за хворобою. По-перше, звільняється за хворобою особа, яка під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до ст.ст. 92-95 КК. Таке звільнення є обов'язковим. Суд, враховуючи висновок лікарської комісії профзахворювання засудженої особи, згідно ч. 1 ст. 84 КК, виносить рішення про звільнення такої особи від подальшого відбування покарання та про застосування примусових заходів медичного характеру.
По-друге, особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи (ч. 2 ст. 84 КК). По-третє, військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров'я, звільняються від покарання (ч. З ст. 84 КК). Таке звільнення є обов'язковим.
ПИТАННЯ 85. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
Частиною 1 ст. 85 КК передбачено, що засуджених до обмеження - волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який, згідно з законом, жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і досягнення дитиною трирічного віку (ч. 1 ст. 83 КК).
Слід зауважити, що це право суду, а не його обов'язок. Контроль за поведінкою звільнених жінок здійснюється органом кримінально-виконавчої системи за місцем проживання таких жінок.
Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої жінки, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини (ч. 2 ст. 83 КК).
:
: