Стр. 76 - 77 || Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. - K.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. - Вид. 2-е, стереотип.


	На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF

Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. - K.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. - Вид. 2-е, стереотип.

<< Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка >>

Реклама

Сторінки 76 - 77



	військовослужбовця (ст. 348 КК); посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя (ст. 379 КК); посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст. 400 КК); порушення законів та звичаїв війни, якщо воно поєднане з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438 КК); застосування зброї масового знищення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 439 КК); геноцид (ч. 1 ст. 442 КК); посягання на життя представника іноземноїдержави (ст. 443 КК). Згідно ч. 1 ст. 69 КК, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити за особливо тяжкі злочини основне покарання - довічне позбавлення волі - і перейти до більш м'якого покарання, застосувавши позбавлення волі на певний строк. Актом помилування може бути здійснена заміна засудженому покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років (ч. 2 ст. 87 КК). Питання про застосування давності відповідно до статей 49 та 80 КК до особи, яка вчинила злочин, що карається довічним позбавленням волі, або була засуджена до такого покарання, вирішує суд. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі замінюється позбавленням волі на певний строк. Згідно ч. 2 ст. 64 КК, довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку, що свідчить про гуманність кримінального закону.	2) відповідно до положень Загальної частини Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. До зазначених засад призначення покарання мають безпосереднє відношення такі принципи, як законність покарання, визначеність покарання в судовому вироку, обгрунтованість й обов'язковість мотивування покарання у вироку, гуманність покарання , індивідуалізація і справедливість покарання. Найважливішим в цьому відношенні є обов'язок суду призначити справедливе покарання. Справедливість покарання - це об'єктивне, неупереджене, насправді законне застосування до громадянина, який вчинив злочин, виду та розміру покарання. З цього випливає: а) покарання має відповідати тяжкості вчиненого злочину (чим важчий злочин -тим суворіше покарання); суспільній небезпечності особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання; б) покарання має забезпечувати рівний для будь-кого з громадян обов'язок понести за вчинений злочин відповідальність в межах санкції відповідної статті КК; в) застосування більш суворого виду покарання, передбаченого санкцією відповідної статті КК.якальтернативного, можливе тоді, коли менш суворий вид покарання не може забезпечити виправного впливу на злочинця. Таким чином: 1. Призначення покарання в межах установлених в санкції статті Особливої частини Кодексу означає, що суд має застосувати санкцію тієї статті КК, за якою кваліфіковано злочинне діяння. Керуючись принципом справедливості, суд повинен застосувати більш суворий вид основного покарання лише тоді, коли такий вид покарання забезпечить виправний вплив на злочинця. 2. Призначення покарання у точній відповідальності з положеннями Загальної частини Кодексу зобов'язує суд керуватися ст. 50 КК (мета покарання), статтями 70 і 71 К К щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, а також ст. 75 КК щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням тощо. 3. Призначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Ступінь тяжкості злочину визначається багатьма обставинами, які притаманні конкретному злочинові. Це, перш за все, об'єкт злочинного посягання та його місце в системі цінностей, які охороняються кримінальним законом, спосіб посягання, обставини вчинення злочину, розмір заподіяної шкоди, особа злочинця, а також суб'єктивні ознаки вчиненого злочинного діяння (форма вини, мотив, мета) тощо.
	ПИТАННЯ 69. Загальні засади призначення покарання Згідно принципу справедливості, кожна особа, яка вчинила злочин, повинна понести покарання лише тоді, коли в ході розгляду справи в суді повністю буде доведено, що вина підсудного в інкримінованому йому злочині підтверджена, а кваліфікація злочину дана правильно, у суду створюється законна підстава для призначення покарання. Згідно ч. 1 ст. 65 КК (загальні засади призначення покарання), суд призначає покарання: 1) у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

	76	11

Реклама