|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
контрабанди, за ст. 246 (незаконна порубка лісу) - є конфіскація незаконно здобутого тощо.
Реалізацією конфіскованого майна займається державна виконавча служба.
|
Засудженим, незалежно від усіх відрахувань, належить виплачувати не менше п'ятдесяти процентів загальної суми заробітку.
Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років (частина 2 ст. 61).
Згідно ч. З ст. 61 КК, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої та другої групи.
За ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі передбачена кримінальна відповідальність (ст. 390 КК).
|
|
|
|
ПИТАННЯ 64. Арешт
Цей вид покарання вперше передбачено Кримінальним кодексом України 2001 року. Згідно ст. 60 КК, покарання у виді арешту полягає в утриманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців та відноситься до основного виду покарання. Воно передбачене в багатьох санкціях статей Особливої частини КК (альтернативно з іншими видами покарання). За злочини невеликої тяжкості, наприклад, за умисне легке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 125 КК), за погрозу вбивством (ст. 129 КК), за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом (ч. 1 ст. 286 КК), за хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК) тощо.
При складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків суд має виходити з того, що, відповідно до ст. 72 КК, одному дню арешту відповідає один день позбавлення волі, два дні обмеження волі - вісім годин громадських робіт.
Згідно ч. З ст. 60 КК, арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до семи років. Військовослужбовці відбувають арешт як міру покарання, на гауптвахті. Інші особи, засуджені до арешту, відбувають покарання за місцем проживання в арештних домах, весь строк в одній установі.
Засуджені тримаються в умовах з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх та засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.
|
|
|
|
ПИТАННЯ 66. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
Цей вид покарання є основним видом покарань і застосовується тільки до військовослужбовців строкової служби строком від шести місяців до двох років за вчинені ними військові злочини, а також, якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк (ч. 1 ст. 62 КК).
Сутність цього виду покарання в тому, що військовослужбовець строкової служби утримується в дисциплінарній військовій частині протягом визначеного вироком суду строку. Засуджений до такого покарання виконує покладені на нього обов'язки військової служби в умовах жорсткішого режиму відбування покарання. Крім виконання обов'язків військової служби, засуджений обов'язково залучається до праці на виробничих об'єктах дисциплінарної військової частини або інших об'єктах, визначених Міністерством оборони України.
Це покарання застосовується лише як основне, призначається військовослужбовцям строкової служби, які проходять таку службу за призовом або за контрактом на посадах рядового і сержантського складу. Час відбування покарання у дисциплінарному батальйоні, як правило, не зараховується в строк дійсної військової служби. Після відбування цього покарання військовослужбовець має продовжити свій строк служби в своїй або іншій військовій частині. Згаданий вид покарання передбачений у багатьох санкціях статей щодо злочинів проти встановленого порядку несення військової служби, наприклад, за непокору (ч. 1 ст. 402 КК), невиконання наказу (ч. 1 ст. 403 КК), погрозу або насильство щодо начальника (ч. 1 ст. 405 КК), самовільне залишення військової частини або місця служби (ч. 1 ст. 407 КК) тощо.
|
|
|
|
ПИТАННЯ 65. Обмеження волі
Згідно ч. 1 ст. 61 КК, покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці, як правило, на підприємствах виправних колоній, а також на контрагентських умовах на державних або інших формах власності підприємствах, за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
:
: