На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. - K.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. - Вид. 2-е, стереотип.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 68 - 69
 
ПИТАННЯ 60. Виконання покарання у вигляді громадських робіт
Цей вид покарання вперше передбачений Кримінальним кодексом 2001 року. Як визначається статтею 56 КК, громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Згідно ч. 2 ст. 56 КК, громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і виконуються не більше, як чотири години в день.
Засуджений відбуває громадські роботи особисто. Засуджений до цього виду покарання повинен сумлінно ставитися до праці на визначеному об'єкті, з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, не виїжджати без дозволу інспекції за межі України. Фронт громадських робіт може бути різним: це прибирання в місцях відпочинку громадян (в парках, скверах), підмітання вулиць, очищення від снігу тротуарів тощо.
Громадські роботи, як альтернативна міра покарання, передбачені в цілому ряді статей ККза вчинення злочинів невеликої тяжкості: за умисне легке тілесне ушкодження (ст. 124 КК); за необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК); за незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 КК) тощо.
Згідно ч. З ст. 56 КК, громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку (чоловіки - 60, жінки - 55 років), а також військовослужбовцям строкової служби.
Відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт передбачена ч. 2 ст. 389 КК.
Покарання у вигляді громадських робіт виконують кримінально-виконавчі інспекції за місцем проживання засуджених на об'єктах, які визначаються органами місцевого самоврядування за погодженням з кримінально-виконавчою інспекцією.
ПИТАННЯ 61. Виправні роботи як окремий вид покарання
Згідно ч. 1 ст. 57 КК, покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Цей вид покарання передбачався Кримінальним кодексом 1960 року.
Сутність цього покарання полягає в тому, що засуджений терпить не тільки моральні страждання - з суми його заробітку провадиться відрахування на користь держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Виправні роботи - це покарання, яке широко застосовується на практиці. Як правило, воно призначається за злочини, що не є тяжкими, до осіб, які не становлять значної суспільної небезпеки і не потребують ізоляції засудженого від суспільства.
Виправні роботи належать до основних видів покарань і можуть застосовуватися судом лише у випадках: 1) коли це покарання передбачене санкцією статті Особливої частини КК; 2) заміни штрафу виправними роботами з розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 4 ст. 53 КК); 3) призначення більш м'якого покарання, ніж передбачене законом (ст. 69 КК).
Особа, засуджена до виправних робіт, зазнає і певних правообмежень. Крім того, що вона втрачає частину заробітку, їй не надається чергова відпустка. Час відбування виправних робіт не зараховується у трудовий стаж, у стаж, що дає право на відпустку, на одержання пільг і надбавок до заробітної плати. Протягом строку покарання засуджений не може звільнитися з роботи за власним бажанням без дозволу органу, що відає виконанням цього виду покарання. Засудження до виправних робіт тягне за собою судимість. Слід мати на увазі, що за умови сумлінної праці і зразкової поведінки за рішенням суду час відбування виправних робіт може бути зараховано в загальний трудовий стаж (ст. 103 ВТК).
Виправні роботи не застосовуються:
1) до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною;
2) до непрацездатних;
3) до осіб, що не досягли шістнадцяти років;
4) до осіб, що досягли пенсійного віку;
5) до військовослужбовців;
6)  до працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів;
7)   до державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 57 КК).
Особам, які стали непрацездатними після винесення вироку суду, суд може замінити виправні роботи штрафом з розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.
Закон встановлює відповідальність за злісне ухилення від відбування виправних робіт (ст. 389 КК).
68
69

Реклама
 

тИЦ и PR