Стр. 52 - 53 || Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. - K.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. - Вид. 2-е, стереотип.


	На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF

Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. - K.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. - Вид. 2-е, стереотип.

<< Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка >>

Реклама

Сторінки 52 - 53



	Злочинна організація - це стійке ієрархічне об'єднання декількох осіб (три і більше), члени якого, або структурні частини якого, за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, таки інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК). У ч. 1 ст. 43 КК зазначено, що особи можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності лише у випадках, коли вони: - умисно вчинили особливо тяжкий злочин, поєднаний з насильством над потерпілим; - умисно вчинили тяжкий злочин, пов'язаний зі спричиненням потерпілому тяжкого тілесного ушкодження або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків. Особливо тяжкий злочин -це злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі (ч. 5 ст. 12 КК). Насильство над потерпілим може мати місце у будь-якій формі. Це застосування сили до особи, яке позбавляє її можливості вільного вибору своєї поведінки, незалежно від того, спричинило воно йому якусь тілесну шкоду, чи ні. Вчинення у такій ситуації особливо тяжкого злочину, не поєднаного зі здійсненням насильства над будь-якими особами, кримінальної відповідальності не породжує. Тяжкий злочин - це злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років (ч. 4 ст. 12 КК). Тяжкі тілесні ушкодження - це небезпечні для життя людини в момент їх заподіяння, чи такі, що спричинили втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину. (Див. "Правила тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 p., № 6). Можливість віднесення наслідків злочину до тяжких або особливо тяжких у розумінні ч. 2 ст. 43 у кожному випадку є питанням факту і вирішується окремо. Такими наслідками можуть визнаватися загибель людини; знищення цінного майна; розшифровка оперативної операції та ін. Як передбачено у законі, такі дії, як у першому, так і у другому випадку можуть бути вчинені тільки умисно, тобто, з прямим чи непрямим умислом, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні	наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК), або якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. З ст. 24 КК). Відповідно до частини 3 ст. 43 КК, особа, яка вчинила злочин, що передбачений частиною другою цієї статті, не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк більший, ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин. ПИТАННЯ 49. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі Закону України про амністію чи акта помилування (ч. 1 ст. 44). До таких випадків КК відносить: - звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК).; - звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК); - звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47); - звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки (ст. 48 КК); -звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності (ст. 49 КК). Крім того, кримінальний закон передбачає можливість звільнення від покарання та його відбування на підставі амністії (ст. 86 КК) та помилування (ст. 87 КК), про що буде далі. Як бачимо, звільнення від кримінальної відповідальності особи у всіх випадках відбувається при наявності у її діях складу злочину. Відповідно до частини другої ст. 44 КК, звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом (усі ці випадки перелічені вище), здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом. За своїм змістом, інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності означає, що така справа припиняється до винесення судом обвинувального вироку. Саме тому така особа вважається не судимою, судимість у неї відсутня.

	52	53

Реклама